Розділ 19

- Коли ми брали собі тіла тоді... була одна особливість. Нервова система. Або ти її розробляєш на високому рівні, щоб відчувати всі грані задоволення – але так само сильно ти зможеш відчувати і біль. Або стаєш невразливим – але відповідно й обмеженим у відчуттях. Більшість металася між цими полюсами. Врешті, деякі - і я серед них, компенсували вразливість швидкою регенерацією тіла. А от Свартальв... він серед тих, хто пожертвував чутливістю.

- І що це нам дає?

- Розуміння. Він набагато ближче зараз по своєму мисленню до систем ШІ. І завжди був. Нічого дивного, що він вирішив підтримати саме їх.

- То вся справа в ШІ? Яким чином?

- От це й потрібно дізнатися. Для чогось ж він вирішив вирубити мене на два століття. Він побачив нас разом і зрозумів, що я можу втрутитись в його плани. І мої симпатії будуть не на його стороні.

- А решта... таких, як ви?

- Можливо, він знешкодив і інших потенційних опонентів. Але загалом, я б не сказав, що подібні нам дуже цим переймаються. Їм все одно, на кого робити ставку, до того ж людство вже трохи набридло. Управління ним займає занадто багато сил і часу. А тут щось нове. Єдине, що важливо – це зберегти дані, задля збору яких  й був створений Адам. Бо інакше це загрожує проблемами вже нам самим...

Наталя стиснула скроні, масажуючи їх. Моторошне відчуття нудоти й холоду зароджувалось десь всередині.

- Ти хочеш сказати, що ставки на війну між людством і ШІ вже зроблені? Що буде саме цей варіант? ШІ точно самостійний і не налаштований на співпрацю? Але чим йому заважаємо ми?

- Думаю, що так. І хоча це лише мої припущення... думаю, вони вірні.

Наталя давно вже жила одна. Сільський дім був місцем її усамітнення, а от чоловік з дітьми були більше міськими мешканцями. Перший працював над якоюсь дисертацією, другі позаводили сім’ї і навідувались до матері лиш час від часу, у відпустку.

Тому вони з Велесом прийшли до неї.

Краще не подавати ознак своєї присутності у власному житлі, мало що. Чим довше Свартальв вважає його знешкодженим - тим краще. Тепер Велес сидів за Наталчиним надпотужним компом, надолужуючи згаяну інформацію. Надпотужним – не тому, що Наталка хакер чи програміст. А для того, щоб тягнути всі ті іграшки, якими бавились її онуки.

 Наталя хмикнула, побачивши, що до збору інформації Велес залучає ШІ.

- Ти занадто безпечний чи цинічний?

- Я обережний. Паралельно йдуть інші запити, щоб створити враження, ніби я пишу якийсь реферат і  паралельно переглядаю розважальні відео.  До того ж, я не шукаю забороненої інформації, а надолужую те, що пропустив.

Пальці Велеса пурхали над віртуальною клавіатурою.

- Скажи, а Свартальв – він також має інші імена? Якщо ви такі древні... Це якось дуже скромно, без амбіцій.

Велес відкинувся на спинку крісла і подивився на неї, усміхаючись.

- Саме так. Одін, Тюр, Фенрір...    він також з часом відійшов від ролі бога. Це, знаєш, втомлює...

- Зачекай! Як – Тюр і Фенрір?! Це ж... протилежності, вовк взагалі відкусив руку Тюру!

- Протилежності часто вживаються в одній особистості, Свартальву завжди була притаманна тяга до справедливості. І слабкий емоційний відгук, як я вже й казав. – Велес примружився, - Як гадаєш, хтось з людей бачив цю визначну подію чи просто почув про неї?... Більшість з нас заклали у своє фізичне втілення можливість трансформації, хоч і не всі активно нею користуються. У Свартальва – це вовк. Звичайно, не настільки великий, щоб зжерти місяць... та все ж досить вражаючий.

- А твій змій? Знаєш, перед тим, як прийти в себе, ти перетворився у гігантського полоза... навіть без крил. А до того весь час був людиною.

- В мене більш гнучка система перевтілень. Але те, що ти кажеш... полоз... хм, це цікаво. Треба буде подивитись... До речі, що за дрібничка надіта на твій палець?

- Перстень. Я зняла з твоєї руки, тоді... Думала – може це ключ або що... хотіла відшукати якусь протиотруту. Потім просто наділа на палець, а він підлаштувався по розміру. А що?

- Нічого, крім того, що він не мій. Я взагалі не ношу прикрас. Кажеш, був у мене на руці?

Наталя зняла прикрасу і простягнула на долоні. Велес хмикнув, роздивляючись, а потім стиснув її кулак довкола перстня.

- От тобі й розгадка...

- Що саме?! Я щось зробила не так?

- Це стабілізатор. Очевидно, надітий на мене Свартальвом, щоб зафіксувати мій стан. Цікаво...

- Я давно вже ношу його. Майже з перших днів.

- Питання, чи йому про це відомо.

- Він бачив мене тоді, коли я знайшла тебе. Сказав, що ти просто спиш, і що для мене так теж краще. – Велес спохмурнів.

- Перстень вже був на тобі?

- Ні, я знайшла його пізніше.

- І за стільки часу він не повернувся, щоб накласти повторне закляття... Отже, стеження не поставив. Знаєш, це навіть добре, що ти носиш його. І не тільки тому, що це зняло блок з моєї регенерації. Мабуть, на енергетичному рівні знайшлась певна схожість, що дозволило йому впливати на тебе.