Розділ 12

Найбожевільніша зима в житті Наталки. Неймовірні фантазії і відчуття – іноді здавалося, що Велес зупиняє час. На поверхні цих днів – сірість, іноді сніг. Щотижневі поїздки до мами. Доводилось навіть сваритися – мати запідозрила, що Наталка чи не розлучається з чоловіком. Якби не те, що забирав її Велес завжди під покровом ночі – могла б і про коханця подумати. Навіть незвично міцний мамин сон в такі дні не викликав підозр.

За цією сірою нудною завісою її життя буяло яскравими фарбами. Можна було майже миттєво опинитися у будь-якій точці гір. І не тільки…

- Хочеш, полетимо до Норвегії? Подивишся на троллів, на фьйорди… побачиш Північне сяйво?

- Полетимо? А як же ППО?

- Точно! – ляснув по чолі Велес. – Забув. Підемо під землею. А політаємо вже там. То як?

- Що значить «під землею»?

- Я попрошу Свартальва… Він відкриє нам прохід.

- Хто це? Чекай… ти збираєшся знайомити мене зі своїми?!

Велес нахмурився. Чорно-сині очі під довгими віями допитливо вп’ялися в Наталіні.

- Ти не хочеш цього?

- Тролів, фьйорди – хочу… а ще хочу розуміти, що це означатиме для мене, – обережно відказала. – Наша угода… стосувалась тільки нас двох, якщо знатиме ще хтось… Я хочу розуміти, що ти пропонуєш. – закінчила невпевнено у гнітючій мовчанці.

Велес роздивлявся її якийсь час, а потім відвернувся і підійшов до вікна. Вдивлявся якийсь час в засніжені схили. Дрібні сніжинки танцювали в повітрі, не бажаючи вкладатися в намети. Отже, вже навіть екзотика у вигляді міфічних тролів не здатна зачепити її фантазію. Йому згадались інші їх розмовки – війна, наприклад. Здавалось, зрозуміло – варто йому хоч мінімально втрутитися з допомогою – і немає жодної гарантії, що хтось з його сородичів не захоче доєднатися з іншого боку, просто з азарту. В давні часи вони вже бавились такими проксі-арміями і принаймні людям це не принесло нічого хорошого. Велес – аж ніяк не найкращий стратег серед них, його таланти в іншому. Та Наталка – звичайна жінка, як і тисячі до неї, яка хоче, щоб чоловік йшов на подвиг і не переймається наслідками цього. Захистити саме її Велес був готовий від усього, та ціла країна… його втручання лиш зробить гірше.

Наталя ж думала про те, що цей дух забрав надто багато від неї самої. Що вона ладна покинути чоловіка, та не дітей, але йому і цього не потрібно. Вічний, вільний, він існуватиме і тоді, коли будь-яка пам’ять про неї зітреться навіть і з його пам’яті… Скільки було таких, як вона? Піщинка серед тисяч інших.

- Показати тебе Свартальву – не означає представляти іншим. Це взагалі ніким не практикується, - нарешті сказав Велес. – Просто гарні вихідні, просто розвага. Якщо не хочеш…

І Наталя не витримала, підійшла і притулилася зі спини, обвивши руками. Нехай буде, як він скаже. Адже невідомо, як надовго вони разом, навіщо псувати такі моменти. Життя взагалі непередбачуване…

Велес розвернувся в її обіймах і одразу притис до себе. Наталя потерлась чолом.

- Я просто трохи боюсь твоїх сородичів, - сказала, піднявши погляд. – Але мені й страшно цікаво також. Тільки… це ж треба зробити якось так, щоб зникнути на кілька днів?