Розділ 2

 - Ви чия будете?

Архаїчне питання пролунало несподівано, змусивши мало не підстрибнути. Худорлявий чоловік років тридцяти п’яти дивився якось невпевнено і з цікавістю.

- Добрий день, - відповіла Наталя розгублено. Цього чоловіка вона не знала. Виглядав він так само, як і будь-яка людина, що ходить в лісі – старі джинси, вилинявша футболка.

- Ви з приїзджих?

- Ні, тут живе моя мама, - відповіла Наталка. – А ви ?..

- А я тут... так. Заснув от, - ніяково посміхнувся чоловік. Розтріпане темне волосся ніби це й підтверджувало. А посмішка виявилась дуже гарною – ніби сонячний промінь. - В голові досі паморочиться. А тут ще ви –якось несподівано і раніше я вас не бачив.

Спілкуватися з новим знайомим виявилося на диво легко. Валерій жив в одній з покинутих хат в горішньому кінці села – був переселенцем зі сходу. Місто викликало у нього панічні атаки, а на природі він знаходив душевну рівновагу. Працював віддалено, а особливих вимог у побуті не мав. Колись в дитинстві йому мріялося жити в лісі, тож ця реальність несподівано втілилася. Наталка про себе гірко хмикнула – її мрії теж частково «втілилися» доволі неочікуваним способом.

Виявилося, що Валерій грунтовно взявся за вивчення місцевості – обійшов усі найближчі гори, куди сама Наталка ніколи не заглиблювалась -адже завжди мала повертатися того ж дня. Для чоловіка ж то не було перешкодою -він спокійно міг виспатися десь під деревом. Досить дивно для дитини міських джунглів, але Наталка вирішила не загострювати на цьому уваги, побоюючись зачепити якісь травматичні спогади. Про минуле він говорити уникав, проте з захопленням говорив про природу і обережно розпитував Наталку про її життя. Голод спілкування, подумки визначила вона. Пам’ятала по собі, якою була після декрету – розмовляла безупину з будь-ким.

Мама дивного переселенця не знала. Знала лиш, що в горішньому кінці жило кілька сімей. Обробляли город, збирали ягоди -в селі приймали плоди від населення. Діти ходили в місцеву школу. Мама повіддавала тим сім’ям одяг, з якого виросли Наталчині сини.

Наталка сиділа, їла з молоком мамин пляцок і слухала нарікання на недолугого сільського голову, який ніяк не міг полагодити автобусну зупинку. І про фальсифікації при обранні -третина села його родина. В тілі відчувалася приємна втома, в голові -легке сп’яніння від цілого дня на повітрі й сонці. Після гарячого душу -насправді в селі майже всі бажаючі провели собі воду від гірського джерела і встановили насоси та септики – з задоволенням вмістилася у застеленому хрусткою білизною ліжку з якимось романчиком, знайденим на горищі.