Слава Рідним Богам!

Вій.

‎У темній безодні, де місяць мов тінь,
‎Дрімає страшний володар - Вій.
‎Повіки у нього важкі мов свинець,
‎В них схований морок, гасіння сердець.
‎
‎Його погляд - буря,холод і страх,
‎Як вії підніме, скує тебе жах.
‎Застогне земля, охолоне душа,
‎Бо істина вмить, як вогонь опіка.
‎
‎Його кличуть рідко бо знають усі,
‎Не повернеш спокою потім собі.
‎Ні в храмі, ні в полі, ні в серці живім,
‎Не знайдеш рятунку, коли гляне Вій.
‎
‎І ходить легенда по селах старих,
‎Коли Вій погляне очами з під вій.
‎Світло погасне, день стане як ніч,
‎Бо Вій - це межа, і страх, і клич.
‎

Сергей Верещако

Подобається

#3002 в Різне
#690 в Поезія

У тексті є: відновлення віри предків

Відредаговано: 29.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись