У тихому лісі де тиша шепоче,
Там дівчина Мавка гуляє співа.
Їй вітер гойдає тихенько волосся.
І пісня її лісом лине дзвінка.
Вона береже всі дерева і квіти,
І всіх подорожніх зустріне вона.
Танцює красиво, як полум'я в вітрі,
Бо в неї природня і чиста душа.
Коли запече у людини скорбота,
До лісу прийде,щоб зібрати думки.
Підійде до неї стурбовано Мавка,
І словом загоїти всі рани живі.
Любов Мавки - тиха, глибока, як море,
Хто щирий,той зможе відчути її.
Бо Мавка красуня - не страх, а опора,
Що в лісі живе, там її гарний дім.
Та варто людині той ліс осквернити,
Як очі у мить запалають вогнем.
Вона наче буря здійметься із вітру,
І спокій покине нахабних людей.
І вже замість пісні, лиш подих тривоги,
І усмішка стала як темна роса.
Бо хто не шанує закони природи,
Того не відпустить додому вона.
Не вмовлять її каяття мародера,
І серце його не відчує вже сна.
Та Мавка не зла - вона помста природи,
Вона береже ліс, від людського зла.
Та іноді плаче під місяцем сивим,
Бо згадує,що вміє щиро любить.
Що доля її не родинне затишшя,
А віддано й пильно природі служить.
Відредаговано: 29.10.2025