Слава Рідним Богам!

Богиня Жива.

 

Ступає Жива по траві,
‎Де роси світяться на стерні.
‎Заграв життям подих її,
‎Слова її весняні перли.
‎
‎Вона пробуджує ліси,
‎І душі сплячі в людях будить.
‎Її усмішка наче світ,
‎Що все творити знов примусить.
‎
‎В її долонях спить тепло,
‎В очах - глибинь небес священих.
‎Де Жива йде - росте добро,
‎І зло відходить від оселі.
‎
‎Вона з роси й проміння дня,
‎Із співу жайвора у лузі.
‎В її руках жива весна,
‎Що зцілює серця від туги.
‎
‎Дає вона життя воді,
‎Зерну дозріти дозволяє.
‎Вона в душі, в живій ході,
‎Коли любов нас окриляє.
‎
‎Промова в'ється як туман,
‎До неї, Матері Природи.
‎Щоб вічно жив наш рідний край,
‎І не вмирала сила Роду.
‎
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше