Глава 11

-Камелія…,- очі чоловіка поповзли вгору.

-Тихо тихо,- промовила Емілія ставлячи лікті на стіл.

-Що вам треба,- заїкаючись говорим Ахмед.

-Да не нервуй так, тобі не можна серце хворе,- з усмішкою промовила Джулія.

-Рік пройшов з моменту вашої допомоги да і ви після того притихли я думав…,- Ахмед не встиг договорити Емілі його перебила.

-Що ти думав га?! Не треба думати Ахмед,- дівчина вже починала злитися,- не бійся нічого грандіозного я не попрошу, мені всього то треба два твоїх приватних пароми і щоб вони без перевірки зайшли в Арабські Емірати.

-Що ви будете перевозити?- з обережно запитав чоловік.

-Хей обережно Ахмеде, це вже не твоя справа виконаєш і твій борг списаний,- розвела руками Емілія.

Чоловік думав з хвилину. Він чудово розумів що ця дівчина його не помилує. Рік тому всю його родину викрали весь бізнес був під загрозою і як спасіння перед ним зʼявився клан Камелія він вперше побачив главу цього клану і був здивований тим що це була молода дівчина.

-Добре сьогодні о півночі два пароми вийдуть в море і без проблем зайдуть в Арабські Емірати,- серйозно промовив чоловік.

-От і чудово,- посміхнулася Еміліяі встала з-за столу ,- але якщо виникнуть якісь проблеми знай я тебе з під землі дістану і в порошок зітру,- з повною серйозністю промовила дівчина.

Чоловік так і сидів мовчки наступивши брови а дівчата вже направились до виходу. Сівши в машину дівчина сказала їхати на базу.

-Думаєш проблем не виникне?- обережно запитала Джулія.

-Поговоримо коли будемо одні зараз не час,- суворо глянула Емілі на дівчину.

-Без питань тільки не злися,- підняла руки в гору Джулія,- але знаєш ви з Еланом один одного коштуєте що той порве на дрібні шматочки що ти в порошок зітреш.

Емілія закотила очі.

-До речі як у вас справи з ним?- прищурилась Джулія.

-А як? Здається я йому теж подобаюсь,- Емілі насилу стримувала посмішку.

-Здається чи подобаєшся?- перепитала дівчина округлюючи свої очі.

-Подобаюсь, ми вчора цілувалися і говорили до ранку,- щоки Емілі покрились румянцем.

-Ааааа,- запищала Джулія від цієї новини,- то ви тепер зустрічаєтесь?

-Господи що ж ти так кричиш? Ні про це не було і слова,- Емілі опустила голову.

-То підійди перша цю тему,- запропонувала дівчина.

-Можливо сьогодні це зроблю але не впевнена,- спокійно промовила Емі.

Джулія лише захитала головою в знак згоди. Машина підʼїхала до невеликої будівлі куди всі дружно направилися.

-Елан,- позвала Емілі.

-Ви вже приїхали? Як все пройшло?- чоловік підійшов до дівчини і обійняв її.

-Все чудово, о півночі вирушать два пароми і без проблем зайдуть в Емірати,- промовила дівчина проходячи до столу,- тож до того часу ви повинні все погрузити.

-Зброя вже у нас і люди готові до роботи ми встигнемо. Але він ось так просто дав свої пароми не просячи нічого взамін?- з підозрою запитав чоловік.

-Джулія просто зробила бездоганну операцію тому він вдячний за те що ще живий так Джулія?- нервово посміхнулась Емілі і перевела погляд на подругу.

-Точно він думає що там будуть овочі,- ляпнула перше що прийшло в голову дівчина.

Елан подивився на них та ствердно замахав головою нічого не запідозривши. Четвірка працювала всю ніч. Вони контролювали перевезення по місту і лише коли все було загружено в пароми вони трохи видихнули та саме головне було щоб пароми без питань зайшли в Емірати. Під ранок дівчата мирно спали на дивані спершись одна на одну Елан обережно накрив їх пледом і трохи задивився на Емілі що не пройшло повз Лео.

-Покуримо?- запропонував Лео.

-Так пішли,- погодився Елан.

Вийшовши на двір обоє закурили сигарету і з легкістю випустили дим.

-Ти вже не можеш контролювати свої почуття?- занадто спокійно запитав друг не дивлячись на нього.

-Настільки видно?- змикнув Елан і поглянув на друга.

-О так, повір так як ти дивишся на неї ти ніколи не дивився на когось ще,- усміхнувся Лео.

-Тут ти правий, тому вчора я її поцілував,- Елан видихнув див а Лео закашлявся і глянув на друга.

-Ти ти що зробив?!- здивуванню не було меж.

-А що, вона не відштовхнула і відповіла взаємністю і здається це початок чогось неймовірного,- посміхнувся Елан.

-О Господи могутній і хижий Звір закохався і не стримує своїх почуттів. Та це ж новина номер один серед мафії,- Лео засміявся.

-Да ну тебе, ти  не можеш що б не познущатися з мене,- промовив Елан і потушив сигарету.

Телефон задзвонив у кармані Лео.

-Так я слухаю?- серйозно промовив чоловік.

-Поставку отримав все як завжди бездоганно тому нашу співпрацю я не розриваю,- промовив задоволено Халід.

-Чудово, будемо раді співпрацювати й надалі,- посміхнувся Лео і поклав слухавку.

-Хух проблему вирішено,- полегшено промовив Елан.

-Так але треба шукати нову лінію поставки і на це треба час.

-Не хвилюйся до наступної поставки вже все затихне і ми знову все наладимо, єдине доведеться доставляти через інші кордони,- потер очі Елан.

-Добре тоді вже завтра цим займуся,- промовив Лео.

-Так, а зараз поїхали по домам треба відпочити залишаю на тебе Джулію,- чоловіки зайшли в кабінет.

Дівчата ще досі мирно спали.

-Емі прокидайся поїхали до дому,- Елан обережно взяв її за плече дівчина щось пробурчала і приоткривши очі сонно поплелася до машини.