Глава 8

Елан повільно відкрив очі і озирнувся навколо, він зрозумів що знаходиться дома. Чоловік опустив погляд на Емілі яка  сиділа на підлозі і її голова лежала біля руки Елана. Вона мило спала і чоловік мить милувався дівчиною. Темне пасмо упало їй на обличчя і Елан хотів забрати його з її обличчя. Він протягнув руку до її обличчя але різка біль пронзила руку.

-Чорт!- викрикнув як можна тихіше чоловік.

Емілі одразу прокинулась і підірвалась з місця.

-Що таке? Рука?- сонно та схвильовано промовила дівчина.

-Вибач що розбудив, боляче руку підняти,- голос чоловіка звучав хрипко.

-Звичайно боляче тобі пів мʼязів розірвало,- промовила Емілі підіймаючись і набрала у шприц прозору рідину,- зараз вколю обезболююче і стане легше.

Елан мовчки дивився на дівчину вона була неймовірно гарною, скуйовджене волосся, заспане обличчя виглядало дуже мило. А от коли вона набирала в шприц ліки та робила йому укол у чоловіка розігралась дещо еротична фантазія.

-Я принесу тобі води,- промовила дівчина виходячи з кімнати.

Елан посміхнувся своїм думкам і готовий був заприсягтися що хотів би аби Емілі до кінця життя ось так хвилювалася та піклувалася про нього.

-Тримай,- дівчина допомогла Елану піднятися та подала йому склянку води.

-Дякую за лікування,- Елан заглянув їй у вічі.

-Дякую в карман не положиш, розповідай  що за стрілець і як ти його використаєш?- Емі з милої перетворилась на сердиту дівчину.

-А ти не промах, дійсно в карман не положиш,- розміявся чоловік.

-Я не жартую, розповідай я маю право знати,- настоювала дівчина.

Елан серйозно на неї дивився йому зовсім не хотілося аби дівчина забивала собі цим голову.

-Фактично він убив батька але ж йому наказали, хочу аби дав свідчення проти Крістіана,- все ж таки відповів чоловік.

-А якщо не дасть цих свідчень?- сіла вона поруч біля Елана.

-Дасть йому вже немає куди діватися він у нас,- промовив спокійно Елан.

Емілі закивала головою в знак підтвердження. Телефон Елана голосно задзвонив.

-Я принесу,- сказала дівчина і побігла за телефоном.

Емілі бігла з телефоном в руках так швидко що зачепилася за килим і полетіла прямісінько в обійми Елана. Їхні обличчя були на відстані пари сантиметрів.

-Обережно Емі,- голос Елана звучав майже пошепки від чого дівчина закусила нижню губу.

-Вибач, ось телефон,- і вона постаралась швидко піднятися та зробила лише гірше адже вона придавила коліном чоловіче достоїнство. Елан одразу зігнувся в три погибелі забувшись за руку, телефон уже третій раз телефонував.

-Боже вибач,- прописала дівчина прикриваючи лице руками.

-Нічого бувало і гірше,- простогнав чоловік.

-Я піду,- і дівчина швидко вибігла з кімнати.

Телефон задзвонив вже в четвертий раз і чоловік нарешті взяв слухавку.

-Ну нарешті Елан, погані новини,- приступив одразу до справи Лео.

-Господи що знову?- Елан потер переносицю.

-Стрілка отруїли і він мертвий, ми приїхали давати свідчення він мовчав і сказав що хоче їсти йому принесли їжу і все мертвий,- відзвітував Лео.

-Чорт забирай, це було очікувано але все рівно злить,- чоловік був злим.

-Воно то так, але свідчень у нас немає і стрілок мертвий,- видихнув Лео.

-Звертай цю справу, впевнись що ніде не будуть фігурувати наші люди і після цього заїдь до мене,- розлючено промовив чоловік.

-Добре, постараюсь закінчити якомога швидше,- сказав  Лео і відключився.

Елан повільно встав і поплентався на кухню до дівчини. Емілі копошилась на кухні і наспівувала якусь мелодію це виглядало неймовірно ніжно.

-Нажаль стрільця вбили і свідчень у нас немає,- неочікувано заговорив чоловік від чого Емілі підпригнула  і поклала руку до грудей.

-Господи! Хіба ж можна так лякати?- тяжко дихаючи вимовила дівчина,- ну це і не дивно, дивно що він взагалі дійшов до дільниці.

Емілі підійшла до Елана і приклала руку до його лобу.

-У тебе напевно підвищена температура іди поміряй я зараз прийду,- з турботою промовила Емі.

Елан мовчки вийшов і пішов виконувати маленький наказ. Через десять хвилин чоловік віддавав термометр Емілі.

-Поки що не висока але через годину по міряєш ще раз,- не відривала від градусника очі дівчина.

-Дякую що турбуєшся ,- занадто ніжно промовив Елан.

-Я не лише буду турбуватись але і захищати тебе в силу своїх можливостей завжди,- проговорила дівчина з трепетом.

-Завжди знаходились ті хто шукав у мене захисту. Але вперше зустрів ту яка бажає захистити мене,- Елан прошепотів ці слова прямо в обличчя дівчини.

Здавалося що це кінець для них вони обоє хотіли цього поцілунку і обоє хотіли відчути один одного на дотик. Емілі прикрила очі і піддалась вперед Елан послідував прикладу дівчини і зробив те саме. Їхні губи мимоволі торкнулися і серця обох забилися так ніби вони прибігли марафон.