Глава 7

Після того як Джулія залишила кабінет, Елан недовго думаючи викликав до себе Лео. Ця ситуація змусила його замислитися а чи багато ще таких крис у їхній сімʼї. Чоловік знав що звʼязки Джулії дуже важливі, коли треба було знайти те чого не існували інформатори дівчини завжди це знаходили. Ці інформатори були козиром Джулії і вона ніколи і нікому їх не виказувала. Тому Елан чортихнувся на себе за те що зайвого наговорив дівчині. До кабінету у піднятому настрої зайшов Лео.

-І що ж тобі треба від мене Елане?- з усмішкою запитав Лео.

-Не язви і так тошно. Перше що треба зробити це приставити наших людей до Бонса, а то він напевне забув де його місце,- розсерджено промовив чоловік.

-Це без питань зробимо але ж це не все так?- запитав Лео.

-Так, здай декілька його бізнесів владі нехай потішаться трохи, ну і прибери декілька важливих для нього людей,- лиха усмішка зʼявилася на обличчі чоловіка.

-Все зробимо у найкращому вигляді,- промовив Лео.

-А ще до біса прибери наших розвідників та інформаторів вони ні на який чорт не годяться, знайди тих хто безумовно буде виконувати наші накази. Можеш до речі підключити сюди Джулію.

-А сам чого її не попросив?- лукаво запитав хлопець.

-Тому що для цього у мене є ти,- не сказав правду Елан.

-Добре, добре тільки не злись.- підняв руки до гори та вийшов з кабінету Лео.

Поки Лео втілював план в дію Елан вирішив набрати Бонса.

-Привіт,- хижа усмішка одразу зʼявилася на обличчі.

-Елан?!- по голосу одразу стало зрозуміло що він не очікував почути його голос.

-Що таке? Не радий мене чути? А точно ти ж думав що я вже мертвий,- усмішка не сходила з його обличчя.

-Де Шарлота?- зі злістю промовив чоловік.

-Не хвилюйся легкою смертю вона не померла,- Елан розсміявся.

-Ти збожеволів?! Ти ж не чіпаєш жінок і дітей,- переходив на крик Бонс.

-Я не бачив в ній жінку з того моменту коли вона хотіла мене вбити Бонс. А зараз найми для себе найкращих охоронців і ходи та оглядайся тому що ти чудово знаєш наслідку не вдалого вбивства!- гаркнув Елан.

-Ти не посмієш! Батько тебе вбʼє,- хлопець чіплявся за будь яку соломинку.

-Прикриваєшся батьком? Та чи впевнений ти що він сам у мене не на прицілі га?- вже розсерджено говорив Елан.

-Що ти верзеш?!- не припиняв Бонс.

-Розмову закінчено Бонс,- різко відповів Елан і кинув трубку.

Звичайно Елан блефував стосовно його батька. Наразі він не міг його вбити адже тоді розпочалося б справжнє місево з винних і невинних людей Елан же не міг цього допустити. Телефон задзвонив у руці Елана йому дзвонив Лео.

-Так?- промовив чоловік.

-Елан знайшли стрільця який вбив Джона, наразі він знаходиться в людному місці і з ним люди Крістіана, що накажеш робити?- серйозно запитав Лео.

-Де саме він знаходиться? Вулиця, заклад?- говорив Елан і діставав з шафи зброю.

-Це бар у підвалі там достатньо багато людей,- розлючено промовив Лео.

-Почніть непомітно виводити людей з закладу тільки так щоб це було не підозріло і скинь мені адресу буду там за двадцять хвилин,- чоловік вже виходив з офісу.

-Добре чекаємо,- промовив Лео і швидко відключив слухавку.

Поки чоловік їхав до бару в ньому вирувала злість та бажання помсти. Він розумів що йому наказали вбити і він вбив та думка про те що саме цей чоловік випустив кулю в його батька викликало бажання вбити чоловіка найжорстокішим способом.  Елан підʼїхав до бару і неподалік побачив Лео.

-Людей вивели?- одразу цікавиться чоловік.

-Знадобиться ще десь хвилин пʼять але мені здається що вони вже все зрозуміли,- сказав Лео та передав Елану телефон на якому було відео з бару.

-Тоді заходимо прямо зараз бо інакше ми їх упустимо, можете стріляти одразу на смерть головне стрілка не вбийте,- Елан віддав телефон другові.

Заходячи в підвальне приміщення Елану одразу вдарив запах алкоголю та табачного диму. Коли перед очима чоловіка зʼявився стрілець Елан не чекаючи ні секунди пристрелив одного з чоловіків. Люди які ще залишалися в приміщенні закричали та пригнувшись побігли до виходу. Після першого пострілу пролунало ще декілька і всі люди Крістіана вже лежали на підлозі. Елан в притул підійшов до стрільця  який не встиг втикти і перелякано дивився на чоловіка.

-Поговоримо?- хижа усмішка зʼявилася на обличчі Елана.

-Мені немає про що з тобою розмовляти,- більш впевнено промовив стрілець.

-О ти помиляєшся, у мене є одна зброя яку як раз треба затестети а ти ж у нас влучний стрілок так?-  Елан промовляв кожне слово ніби жарт.

-Що тобі від мене треба?!- розлючено промовив чоловік.

-Ти чудово знаєш що, мені потрібні свідчення проти Крістіана Клоу,- вже серйозно промовив Елан.

Стрілець мовчав дивлячись на Елана та за його спину. Тільки но чоловік хотів прослідкувати за поглядом стрільця як пролунав вистріл а за ним ще один. Один з чоловіків яких підстрелили вирішив зробити те саме і випустив кулю в Елана та на щастя куля потрапила лише в руку. Стрілець користуючись моментом зірвався з місця і побіг до чорного виходу та Елан через свій біль вистрілив стрільцю у ногу і той з гуркотом упав на підлогу.

-Елан ти як?- підбіг до нього Лео.

-Жити буду… пакуйте цю гниду і везіть в штаб,- прокрихтів чоловік.

Люди Елана одразу приступили виконувати його наказ. Чоловік схопився рукою за своє плече і сперся до стіни йому треба була медична допомога.

-Я відвезу тебе до лікарні,- промовив Лео і брав чоловіка під руку.

-Не можна, вони викличуть поліцію їдемо до дому сподіваюся Емілі мене підлатає,- простогнав Елан йдучи на ватних ногах.

По дорозі до дому Елан декілька разів відключався але все ж таки приходив до тями, стільки б він разів не ловив кулю кожен раз як вперше. Елан вже зовсім спітнів та важко дихав, найважче було це дійти до квартири Лео насилу дотягнув чоловіка.

-Емілія!- крикнув Лео.

В коридорі показалася трохи злякана дівчина яка тримала в руках пістолет. Незнайомий голос її насторожив тому вона вирішила перестрахуватися.