Глава 6

Цей день для Емілі був важливий адже вона переймала управління барами сімʼї Кларк. На дівчину вже чекала Джулія.

-Привіт Джулі, що стосовно інформації ще нічого немає?- з ходу запитала Емі.

-Боже Емі не все одразу, не хвилюйся до вечора у тебе буде на неї інформація,- посміхнулася дівчина.

-Добре, тоді давай до справи,- швидко проговорила Емілія.

Дівчата цілий день провели в кабінеті за бумагами, щось Емі розуміла одразу а щось Джулі повторювала декілька разів.

Коли за вікном почало вже темніти Емі відкинулася на спинку стільця і прикрила очі, сьогоднішній день дійсно її втомив.

Емі підскочила коли її подруга без стуку увірвалась в кабінет і сердито кинула папку з документами та фото.

-Це стерво таки працювало на сімʼю Клоу,- розлючено кинула дівчина.

Емілія швидко розібрала фото та документи, її лице ставало похмурішим з кожним новим знімком. На фото була Шарлота з сином Крістіана Клоу на фото вона любʼязно йому щось передавала. На очі Емілі потрапила маленька флешка.

-Що тут?- підняла погляд на Джулію дівчина.

-Незнаю не слухала,- кинула у відповідь дівчина.

Емілі швидко вставила флешку в ноутбук і відкрила її, на флешці був лише один голосовий запис.

-Коли ти виконаєш те що обіцяла?-пролунав чоловічий голос.

-Сьогодні Елан точно проведе ніч зі мною тоді я його зможу вбити,- защебетала Шарлота.

-Ти це говорила тиждень назад,- розсерджено відповів чоловік.

-Це все із-за його сестри але сьогодні він буде зі мною обіцяю.

Емілі не слухала далі їй цього було достатньо.

-Коли була записана розмова?- сердито запитала Емі.

-Сьогодні зранку…- обережно відповіла Джулія.

Емілі підійшла до подруги так близько настільки це було можливо.

-Я знаю що десь тут повинен бути пістолет, негайно дай мені його,- Емілія говорила це тихо але в її голосі була неймовірна сталь.

Джулія мовчки підійшла до сейфа відкрила його і дістала звідти зброю, вона передала пістолет дівчині.

-Емі не роби цього,- спробувала зупинити її подруга.

Емілі її не чула вона вибігла з будівлі і швидко сіла в автомобіль сказавши адресу машина зірвалась з місця. Емі накривали дві емоції злість та страх. Страх за Елана, що вона втратить і його, і злість через те що не перевіряє людей і повій яких кладе собі в ліжко.

Доїхавши до офісу дівчина пулею влетіла в будівлю. Її впевнені та швидкі кроки розсікали тишу. В прозорій стіні кабінету дівчина бачила як Шарлота нахилилася до Елана через стіл і щось йому щебетала а чоловік ігриво їй посміхався. Емілі різко відчинила двері і без коливань пустила кулю у ногу Шарлоти та одразу впала на підлогу а Елан в свою чергу встав із-за столу і шоковано дивився на Емілі він не зміг промовити й слова від шоку. Емілі же підійшла до нього в притул і заглядаючи йому у очі прогарчала:

-Допитай це стерво особисто Елан, адже сьогодні вона могла тебе вже вбити, і можливо вона причетна до смерті нашого батька,- обличчя чоловіка ставало похмурішим з кожним словом дівчини.

-Звідки така інформація?- запитав сердито Елан.

Емілі мовчки поклала папку з фото та флешкою і направилась до виходу. Елан дивився їй у слід і не міг зрозуміти що за жінка перед ним зараз була. Він не знав цю сторону Емілі і навіть не здогадувався. Його лякав той факт що дівчина навіть на мить не завагалася перед тим як вистрілити в Шарлоту. Та про це він подумає пізніше.

Елан швидко відкрив папку і злість накрила його хвилею.

-Елан що тобі дала ця ненормальна?- насилу промовила дівчина.

Чоловік ніби справжній звір зірвався з місця і одним рухом придушив шию Шарлоти до підлоги.

-Замовкни! Відкриватимеш свого рота коли тебе спросять, зрозуміла?!- кричав чоловік не своїм голосом.

-Е…лан… пу…сти,- кряхтіла дівчина.

-Зрозуміла?!- повторив Елан.

Дівчина замотала головою як тільки могла, після чого він відпустив її. Чоловік швидко набрав номер в телефоні і наказав забрати Шарлоту для подальших допитів.

До дому Елан повернувся десь опівночі, у вітальні сиділа дівчина і чекала його приходу.

-Чому не спиш?- запитав втомлено чоловік.

-Знущаєшся?! Як я можу спати? Що ти дізнався?- затороторила дівчина.

Зараз перед ним стояла звичайнісінька Емілія яка хвилювалася.

-Дійсно це стерво збиралося мене вбити та до смерті батька вона не причетна. У мене з Бонсом свої справи,- промовив чоловік сідаючи на диван.

-Що за справи?- спитала дівчина сідаючи поряд.

-Тобі це не потрібно Емі,- він подивився на дівчину і зрозумів що така відповідь її не влаштовує та продовжувати цю тему він не збирався,- гарно стріляєш. Хто навчив?

-Дякую. Джулія вчила,- спокійно відповіла дівчина.

-Але батько не казав що навчає тебе.

-То він і не знав, я попросила Джулі потайки мене навчати,- знизила плечима дівчина.

-Он як,- протянув чоловік.

Дівчина зрозуміла що діалог заходить у глухий кут тому вирішили йти вже до спальні.

Елан же сидів у вітальні і згадував момент коли Емілі увірвалась в кабінет.

-Потайки кажеш?- промовив Елан сам до себе.

Він вже вирішив що треба поговорити з Джулією щось йому підказувало що це не єдине що Емілі робила потайки.

Наступного дня Елан вже чекав на Джулію. У нього була купа питань і жодних відповідей. У двері постукали і в них увійшла Джулі.

-Привіт, про що хотів поговорити?- запитала дівчина сідаючи у крісло.

-Про Емілі, про те чому ти ще її потайки навчала крім стрільби і які сторони ще є у Емі,- виклав самі основні питання Елан.

-В тебе забагато питань, на які я не знаю відповіді,- абсолютно спокійно промовила дівчина.

-Не прибідняйся Джулія. Твоїх рук справа?- чоловік кинув папку з вчорашніми фото.

-Моїх і що далі?- з викликом запитала дівчина.

-Хто тобі дістав цю інформацію? Я особисто пробивав цю жінку і вона була чиста.

-Інформація не розголошується,- продовжувала дівчина.

-Тоді повернемося до Емілі,- з усмішкою промовив чоловік.