Падало листя

У низці нескінченних днів я пливу за течією, іноді зупиняючи свій кораблик біля пристані подій. Ось вона, нова віха: мені тридцять років... сорок років... мені п'ятдесят... мені...

Діти майже виросли або вже. Чоловік... ні, не виріс, це я його переросла. І тепер по життю шкутильгаю поруч з ним. Саме не разом, а поруч, як сусіди. Чемно посміхаємося, іноді розмовляємо, з ввічливістю запитуємо про справи...

А чи пам'ятає він, що я жінка? Яка ще ого-го, ну, не в сенсі «іго-го», як кричить конячка, чи пре на собі два пакети з їжею, мішок картоплі та «пиво, пиво не забудь!». А жінка, яка здатна любити, і відчайдушно хоче, щоб любили її. Казали компліменти, дарували... ні, не квіти, квіти я сама вирощу на дачі, на підвіконні, на балконі... А дарували палкі обійми й поцілунки... Ні, не єдиний на рік в честь жіночого свята... А кожен день з приводу та й без... і на тому поцілунку можна не зупинятися... Адже я ще займаюся, наче сірник, від ласкавого слова пошепки на вушко, від легкого поцілунку в шию, від... Хм, і від того фільму теж... та й від стогонів невістки за стіною нашої панельної хатинки на три кімнати...

Тпру, я ж пристойна жінка! Виросла в країні, де не було сексу, а дітей знаходили в капусті... А тепер і «капусту» годі й шукати в моєму гаманці, тому що там оселилися кредитні картки, на яких від’ємний баланс... Мій чоловік весь час дорікає мені, мовляв, не вмію розпоряджатися грошима. Отримала зарплату - роздала борги, заплатила за кредитами та й знову влізла у борги. Колообіг боргів у фінансовій сфері сім'ї Черепушкових...

Взагалі-то в дівоцтві я була Мила, але чоловік наполіг на своєму прізвищі. Я хотіла, як компроміс, залишити своє прізвище і додати чоловіка. І була б Мила-Черепушка, але по молодості не змогла наполягти на своєму. Це тепер я загартована в суперечках зі своїм шефом і бабою Ніною, нашою прибиральницею на роботі, а тоді я була такою миленькою... Так от, про фінанси - чоловік просто не признаний фінансовий геній у мене! Він все знає і ділиться цими знаннями зі мною або з телевізором, лежачи на дивані... Вже дірку протер під філеєм, так працює. Так ось, він розповів мені секрет, як уникнути боргів: все просто - не потрібно брати у борг! А бюджет потрібно розподілити так, як радить Мінфін: 25% на ..., 10% на ..., 5% на ... Так, треба ще не забути залишити грошики у кубушці... а то раптом місяць виявиться не в тій фазі... чи дорога свекруха пані Соломія у гості приїде… з інспекцією.

Я слухала його, слухала і з розумним виглядом знавця з відомої гри запитала у «ведучого»: «А шановний, покажіть-но на власному прикладі, як ділити те, чого немає»... Образився... Здивувалася... Чого це він замайорів?

- «Як ти можеш! Дорікаєш шматком хліба! Де твоя совість?! Обіцяла під вінцем і у хворобі, і в здоров'ї...»

А я що, а я нічого, просто уточнила у знатного експерта, як можна поділити на відсотки його зарплату за п'ять років, які він не працює... І наразі не хворіє, і в повному здоров'ї перебуває. Дай Боже йому довгого життя!

Відвернувся, сопе у дві дірочки... Ой, подумаєш, їжачок на ніжках, хоча який там їжачок, так, Колобок... Образився, бідолашний. Не розуміє його жінка. А й но! Безсоромна! О! Встав, покотився на кухню, образу заїдати...

«Зіна! А де нормальні котлети? А то від квасолевих мене здуває...»

Де-не-де... в прямій кишці у Тобіка, який купувався як йорик, а виріс розміром зі слоника в екстер'єрі чистого двортер’єра... Сволота він, не чоловік - пес, але інтелігентна. Лапами їжу не бере, не чавкає, а чого йому плямкати, якщо він ковтає, не жуючи, і навіть не подавиться. А чим давитися-то, там всього було п'ять котлет, кожному члену родини по одній... та й нам з невісткою та онукою мало дістатися... Хоча ми теж члени нашої дружньої родини...

Ми один одного так любимо... Невістка-донька мені каже: «Мама, я вас так люблю, особливо, коли ви на дачу за п'ятдесят кілометрів від будинку їдете. Ми вас так чекаємо, коли ви там залишаєтеся з ночівлею, і дуже переживаємо... Раптом ви раніше надумаєте повернутися і не встигнете город скопати та листя осіннє зібрати. Як же воно без вас, бідненьке. Впаде та буде валятися, і ніхто його не підмете, бідола-а-а-шне... Ой, ма-а-а-мо, і на кого ви його зали-и-шите...»

Бідолаха, так плаче, так плаче, вбивається. Сльозами вмивається.

Чудово! Яка ж "сердешна" в мене невістка!

А дійсно, що робити будуть без мене? Коли прийде кістлява з косою. Хм, головне, щоб косу не забула нагострити, а то якщо з тупою прийде, як би овочем не залишитися в навантаження улюбленим родичам... А так, все в них вийде швиденько організувати. Я навіть уявляю, як і де... Місце забронювали... Пам'ятник на довгу пам'ять... ні, не купили, але сертифікат подарунковий вручили на День народження... Дорогому ювіляру! Щоб навіть не сумнівалася, все по вищому розряду буде... і поминальні пиріжки, і печиво з цукерками роздадуть сусідам, так положено, щоб не соромно... Обов'язково по три штучки: печива зоологічного і льодяників  м'ятних... і кожному нагадають: «їх Зіна... мама... карга стара... любила, особливо фігурки свинки її потішали. Мабуть, вони їй нагадуванням служили, як вона виглядає, щоб в дзеркало не заглядати зайвий раз»... Хе-хе…

Ой, що ж це я - в мене ж молоко на плиті! І бігом бігти за... стоп, я ж уже прибігла. Мій блакитний вагончик зник в імлі туманній, років так десять тому. Зараз мені тільки на дрезині під’їхати допоможуть... до подружки на чашечку кави... Яке все-таки смачнюще в неї вино з чорноплідної горобини вийшло, а головне, цілюще... Для тиску корисно... Тільки я ефект не оцінила - на наступний ранок довелося таблетки пити від тиску... Напевно, з дозою не вгадали. Мабуть, мало взяли. Ну нічого, на цих вихідних ми з нею по гриби помандруємо, та й наливку мою вишневу прихопимо. Може статися, ще й пригоди знайдемо, щоб не нудно було, а то осінь, хандра напала... Знову ж, листя добре у вінку виглядати буде… Ні, не на спочин, а на моєму каштановому волоссі, яке онучці дісталося у спадок.