Пролог

***
Щойно здіймається сонце полями,
Світить яскраво, неначе кришталь, 
Майстер Великий приходить до тями, 
З творіння свого знімає вуаль. 

Руками торкається ніжно й тремтливо,
Відганяючи легку, непомітну печаль.
Творінням проміння блукає ліниво,
Вкриваючи златом кожну деталь. 

Кожну ворсинку, пилинку, частинку
Висвітлює погляд Його.
Від бажання цілунків немає зупинку,
Сховатись нема де від творіння того.
 
Руки у неї, наче лебеді, ніжні, 
Погляд її застиглий навік. 
Губи її із Його от-от — і суміжні, 
Постать її — плавний потік.

Давно у майстерні немає чим дихать,
Пилом укриті полички усі.
Руки у глині Майстру не личать, 
До статуї линуть молитви краси.

Він ні їсти, ні спати не може, 
Благає Він відпустити його, 
Та камінна дівчина прекрасна, о Боже!
Він — заручник творіння свого. 

Він тут один, нема ні душі, 
І здається, він теж не живий.
Хай заснуть мертвим сном усі глядачі, 
Якщо побачать її стан, стрункий і блідий. 

Витесав сам він богиню з каміння, 
Сповнений віри у власні часи. 
Дивиться гордо на плід сотворіння, 
Виклик кидає небесній красі. 

Цілує вуста кам'яні до безтями, 
Марить і прагне святої роси. 
Ховає від світу за двома замками, 
Ревно пильнуючи очі косі.

Чекають на нього робота і люди, 
Та інструменти іржавіють досі. 
У галереї не чути ні сміху, ні гуду, 
Лиш шепіт кохання в холоднім хаосі.

Давно догоріли надії та свічі, 
А він не виходить із власної пастки.
Дивитись богині у кам’яні вічі — 
Це все, що лишилось від розуму частки.

Він бачить у вигинах власну величність, 
Гординя диктує закони свої. 
Для нього ця жінка застигла на вічність,
А решта майстрів — лише солов’ї.

«Ти вища за зірки, ти досконалість, 
Я дав тобі душу, — втіху мою».
У кожній розмові зникає реальність, 
Він бачить у німфі ікону свою.

Минають століття в німому чеканні, 
Забуті майстерні й дороги старі. 
Лиш вітер зітхає у вічнім ваганні 
Про те, що сховали оці пустирі.

Ніхто не дізнається правди про нього, 
Що криється в пилі й густій темноті. 
Чи став він частиною серця німого, 
Чи зник у своїй кам’яній самоті?
***