Пролог

Одна мить вирішує все. Повірте, я знаю, що я говорю.
Одна мить для когось може стати вічністю, а для когось блискавичним моментом, в якому може зникнути все.
За одну єдину мить можна вбити людини. Випустити пулю або встромити ножа у тіло. Наслідки майже завжди тяжкі.
Кожна ваша одна мить вирішує вашу кожну наступну мить. Це життя. Це такий принцип. Тому просто треба прийняти це.
 Одна така мить наступила і для мене. Ні, я не померла і навіть не вбила людину. Хоча... Я та, через котру він буде сидіти за гратами «триста п'ятдесят років», а отже до кінця свого ганебного життя.
Але все згодом. Зараз я не там, а тут. Стою і великому фоє, а крізь мене швидко проходять люди. Я не наче для них привід.
- Хлоє, як я радий тебе бачити, - перервав мої думки Олександр. Він неначе грецький бог, що спустився на землю на захист людей.
Ім’я «Олександр» й справді в перекладі з грецької " захисник людей" так він цим і займається все своє життя.
- Привіт. Дякую, що подзвонив, - натягнула посмішку я. Він протягнув мені руку і я йому відповіла.
Його рука була такою міцною! Віддчутя таке, неначе вона зможе тебе зловити при падінні навіть в самісіньку пустоту.
- Що ж було незвично бачити тебе в кафе не за роботою, і навіть не розмовляючою по телефону. Тож покликати, думаю, тебе сюди було мабуть крутою ідеєю. Як ти? Що нового? - спитав чоловік, галантно пропустивши мене у ліфт.
«Як я?»-Цікаве питання, на яке я ще досі не знаю відповідь. Я не знала, що сказати тож робила, що вміла - мовчала. Ми пройшли повз секретаря, та пройшли у великий сонячний кабінет. І я сіла в крісло навпроти Олександра.
- От же як ти? - знову повторив питання друг.
- Чесно не знаю.
- Що сталося ?
- Мене обдурив маньяк. Він грав мною неначе лялькою. Водив по слідам старого вбивства, яке було розкрите двадцять три роки тому, в мене був шанс зупинитися і я це зробила. І як тільки зрозуміла свою помилку, я почала розслідувати справу з самого початку, але хтось злив всю інформацію в ЗМІ, і всі подумали на мене..... А потім всі дізналися за ту справу, і пішло поїхало, через два тижні мене звільнили. Якось так…
- А як же твоя бездоганна кар'єра, котру ти будувала останні сім років? Як же твій досвід з серійними вбивцями? За ці роки ти знайшла їх п'ять наскільки я пам'ятаю? - спитав Олександр і сів поряд зі мною.
- Не знаю, мені здавалося, що пройде час і агенство знову покличе мене, але вже пройшло два тижні і нічого.
- Отже якщо вони мовчать....Ти можеш працювати на мене. Хлоє, ти входила в кращу п'ятірку у нас в університеті. А от же ти можеш працювати на нас і не губити свій талант в пошуках вбивць, повір, в нас їх багато, а ще в нас є наркоторговці, яких відстежити дуже важко,- з посмішкою промовив Олександр.
Я завмерла. Нова робота? Він пропонує нову роботу? Так! Так! Урааа!
- Я вже більше вдома не можу сидіти, - відповіла я.
- Так знаю. Я навіть не уявляю, що ти робила вдома цілих чотирнадцять днів не зводячи на роботу. Отже почнеш завтра. Пакет документів я тобі надішлю на електронну адресу. Завтра о десятій тридцять треба бути на двадцять третьому поверсі. І я тобі все розкажу і зі всіма познайомлю.
О такої в мене є робота. Нова робота. Про яку я навіть і не думала. Одразу після університету мене взяло агенство. Раз на п'ять років вони брали трьох найкращих студентів, і я попала в їх список. Було складно. Спочатку три місяці нас тримали в архіві. Ми копалися в старих справах і здавалось ось наше життя. Справжнє та таке сіре. Потім перша справа. Спочатку згвалтування, потім жорстоке вбивство. І я стала наживкою. Не спеціально. Сталося само собою.
- Ой і ще. Хлоє, у нас вільний дрескод, - з посмішкою промовив Олександр.
Нова робота надала мені нові крила. Так, в мене є робота. За два тижні я зрозуміла одну важливу для себе річ. Я - не домохазяйка, яка може сидіти місяцями та роками вдома. Ні, я не така, як моя мама.

Отже, в мене є сімнадцять годин на підготовку до роботи. А отже почнемо з супермаркету. Я добре себе знаю. І знаю, що часу зайти в магазин і купити собі поїсти - мені це рідко вдається. Отже, я набрала п'ятнадцять готових сніданків, які можна приготувати у мікрохвильовці, також сім пакетів кави для кавоварки, овочі. Вирішила ще подбати про гардероб тому купила собі трохи гарних нових футболок та три пари джинсів на всяк випадок. Потім після шопінгу я поїхала до салону краси, де повернула собі улюблене каре, та зрозуміла, що для нової роботи треба новий колір.
- Я хочу пофарбуватися, - промовила я і подивилась на стиліста через дзеркало.
Вона спочатку завмерла, а потім спокійно сказала.
- Вам дуже буде пасувати руде волосся.
Шість годин і Хлоя Моцерт була зовсім іншої людиною.
Нова робота. Нове життя. Нова Я.