— То може, мені до неї поїхати? — подумав уголос Гліб, коли дізнався від Андрія, що той бачив Олесю.
— Ну, хочеш — їдь, це твоя особиста справа, — відповів йому Макар.
— А знаєте, давайте всі разом поїдемо, — вирішив Андрій, — бо справді вийшло яксь незручно. Вона така гарна дівчина, та й Олена теж... Ти б на неї накинув оком, — підморгнув він Макарові. — А за той випадок на річці ми можемо попросити вибачення. Тепер я розумію, що ми були неправі. Не можна було так із нею поводитися: дівчата нам довірилися, вона сіла з нами двома в човен, а я причепився до неї з тією посадкою... Не можна змушувати людину робити те, чого вона не хоче. І, звісно ж, не можна брехати про кохання задля власних цілей — аби лише переспати. Потрібно завжди казати правду. Тож я вважаю, що варто з ними зустрітися, тим паче ми знаємо, де вони мешкають.
— Їдемо! — підтримали його друзі.
Гліб дуже хотів побачити Олесю. Він був готовий одружитися з нею, навіть знаючи, що вона чекає дитину від іншого чоловіка.
Адже коли кохаєш по-справжньому, це не має жодного значення.
#6473 в Любовні романи
#2692 в Сучасний любовний роман
обман і розчарування, вагітність складний вибір, розбите серце через брехню
Відредаговано: 28.08.2026