31. Машина в стовпі

Коли Андрій, Макар і Гліб за кілька годин прийшли до Артура, біля під'їзду машини не виявилося.

— Дивно... Невже він поїхав без нас? — здивувався Андрій. — Зачекайте мене тут, я зараз піднімуся до нього.

Він довго дзвонив у двері. Коли Артур нарешті відчинив, виявилося, що Олесі в квартирі немає.

— Не зрозумів, а де ж Олеся?

Дівчини ніде не було, як і ключів від авто. Артур швидко зібрався й вискочив надвір — машини на місці теж не було.

— Може, вона поїхала до себе додому? От дурне дівчисько! Тут щось негаразд...

— Ми, мабуть, додому. А ти як щось дізнаєшся, одразу дзвони, — сказав Андрій Артурові, адже хлопці більше нічим не могли йому допомогти.

— Зачекайте, зараз щось вирішимо!

Артур знайшов свого знайомого з автомобілем, усі дружно сіли в салон і поїхали прямою дорогою до району, де мешкала Олеся. Їхали недовго.

— Ось, дивіться! Це вона!

Просто в стовп врізалася нова машина Артура.

Він першим вискочив із салону й підбіг до авто. Докола вже стояли люди. Вони й розповіли, що за кермом була дівчина. Її непритомну витягли з машини, завантажили в карету швидкої допомоги та кудись відвезли.

Ніхто не знав, що з нею та в якому вона стані.

— Та-а-к... Оце історія, — сказав уголос Андрій. — Краще б вона зустрічалася з тобою, — мовив він до Гліба.

Гліб нічого не відповів, хоча подумав про те саме. Ні, він не зловтішався — йому було дуже шкода цієї дівчини, адже вона йому все-таки подобалася і він мав до неї цілком серйозні почуття.