Скривджене кохання
27. Як раби на галерах
- Тоді ти мене неси, — звернулася Олена до Андрія. - Цією фразою вона хотіла показати, що вже нічого не боїться. І що згодна на все. - Якщо вирішили зі мною щось робити, то давайте, дійте.
Але Андрієві вона, по-перше, не подобалася. По-друге – він вважав її дівчиною свого друга. І по-третє, таке йому взагалі триста років не треба було. Він не збирався з нею кохатися. І нікуди її нести тим паче.
У нього на душі була зовсім інша дівчина й Олену він взагалі не уявляв собі, як жінку. Тому звичайно ж йти з нею у посадку він категорично відмовилася.
Але й просто так це не хотів залишати.
– А знаєш що? А давай тоді сідай на весла і вези нас назад, – запропонував Андрій.
– Віддай їй весла, – сказала він Макару.
Хлопці розсілися ззаду та спереду. А посередині посадили Олену. Після дали важкі весла та маленька тендітна дівчинка майже цілий кілометр веслування вперше у житті та везла двох хлопців. Добре, що вони були не дуже великі та не дуже здорові.
А в цей час Артур з Олесею вийшов на берег. Олеся показала йому на човен.
- Он бачиш Олена хлопців таланить. Погодься, коханий, ти б не змусив мене, щоб я гребла на човні?
- Ну звичайно ж не примусив, кохана, — ніжно прийняв її Артур і Олеся була вся без розуму від щастя, що наздогнала її.
#2954 в Любовні романи
#1302 в Сучасний любовний роман
обман і розчарування, вагітність складний вибір, розбите серце через брехню
Відредаговано: 28.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
