25. Безвихідь

- Ви б не могли кудись разом з Альоною відлучитися на якийсь час, на пів години десь, — попросив Артур хлопців. - Я б з Олесею ще в будиночку зайнявся коханням.

Олесю довго вмовляти не довелося. Вона була лише "за". Вона була на все згодна, щоб не пропонував їй Артур.

- Пішли, покатаємось на човні, — запропонував Макар Олені.

Вони сіли втрьох у човен. Макар був на веслах. З одного боку сиділа Олена, з іншого — Андрій, який думав якісь свої думки. А думки ці були про Олену. Він був невдоволений, що вона не погодилася зайнятися коханням з його другом. І його зовсім не бентежило те, що це її особиста справа.

І поки Артур розважався з Олесею у будиночку і шепотів ніжні слова кохання. Говорив, як вона йому подобається і яка вона класна у ліжку. Яка у неї фігура чудова і як чудово вона виглядає. І ще там багато чого розповідав про те, що вони потім поїдуть разом на море відпочивати або полетять за кордон. Що він купить їй якісь там вбрання. Що завжди будуть разом. Що такої дівчини в нього ще ніколи не було й Олеся віддавалася йому всім серцем та всім своєю душею. Вона була заради нього готова на все, бо в житті таке було вперше.

Тим часом хлопці на човні запливли практично на середину водосховища. Від берега до берега там була практично з кілометр чи трохи менше.

- А ти взагалі плавати вмієш? – причепився Андрій до Олени.

- Ні, не вмію, — чесно зізналася вона, не розуміючи, чого він від неї хоче.

- Ну тоді вибирай: або ми зараз тебе скинемо, або ти пливеш на той берег і у вас там з Макаром все буде.

Олена злякалася. Вона справді не вміла плавати. Подивилася навкруги. На пляжі нікого не було. А на тому боці тим більше. Там була посадка та ліс.
Макар їй, звичайно, подобався. Але щоб, ось так, насильно. Але виходу вона не мала.