24. Безвихідь

— Ви б не могли кудись разом з Оленою відлучитися на якийсь час, десь на пів години? — попросив Артур хлопців. — Я б з Олесею ще в будиночку зайнявся коханням.

Олесю довго вмовляти не довелося — вона була лише «за». Дівчина була згодна на все, що б їй не запропонував Артур.

— Ходімо покатаємося на човні, — запропонував Макар Олені.

Вони сіли втрьох у човен. Макар був на веслах, з одного боку сиділа Олена, з іншого — Андрій, який поринув у власні думки. А думки ці були про Олену. Він був невдоволений, що вона не погодилася зайнятися коханням з його другом, і його зовсім не бентежило те, що це її особиста справа.

І поки Артур розважався з Олесею в будиночку, шепотів їй ніжні слова, казав, як вона йому подобається та яка вона класна в ліжку, яка в неї чудова фігура й як гарно вона виглядає, а також обіцяв, що вони поїдуть разом відпочивати на море або полетять за кордон, що він купить їй якесь вбрання і вони завжди будуть разом, що такої дівчини в нього ще ніколи не було, — Олеся віддавалася йому всім серцем та всією душею. Вона була готова заради нього на все, бо з нею таке відбувалося вперше в житті.

Тим часом хлопці на човні запливли практично на середину водосховища. Від берега до берега там було майже з кілометр чи трохи менше.

— А ти взагалі плавати вмієш? — причепився Андрій до Олени.

— Ні, не вмію, — чесно зізналася вона, не розуміючи, чого він від неї хоче.

— Ну тоді вибирай: або ми зараз тебе скинемо, або ви пливете на той берег і у вас там з Макаром усе буде.

Олена злякалася, адже справді не вміла плавати. Вона озирнулася довкола: на пляжі нікого не було, а на тому боці й поготів — там росли лише посадка та ліс.

Макар їй, звісно, подобався, але щоб ось так, насильно... Проте вибору вона не мала.