Скривджене кохання

23. На крилах Кохання

Хлопці тим часом пропливали зовсім близько від берега.

На березі стояла якась жінка з важкими сумками.

— Хлопчики, ви мене не перевезете на той берег? — попросила вона. — А то має бути паром, а його все немає й немає. А я вам, якщо хочете, заплачу.

— Та ні, грошей нам не треба! Ви краще нам їжею віддячте, — запропонував Артур.

— Про що мова, звісно! — одразу погодилася літня дачниця. — Бачите, яка халепа: зупинка тут, а дачі на тому боці річки. І щоб переправитися, потрібен або паром, або йти в обхід, а це кілька кілометрів пішки. Дуже незручно. Тому, звісно, щиро дякую, що погодилися мене перевезти! Ось тримайте, хлопці, — вона дала їм кілька пиріжків, відламала пів буханця хліба й навіть насіння насипала.

— Особисто я відмовляюся ділитися з нашими дівчатами, — заявив Андрій і сам з'їв свій пиріжок.

Хліб і насіння вони поділили на трьох.

— До речі, це чудова ідея, — мовив Артур. — Давайте ще когось переправимо на той бік! Он, бачите, люди збираються? Може, ще чимось пригостять.

Так хлопці на дозвіллі зайнялися перевезенням. Вони переправили на той берег ще кількох пасажирів і зробили добру справу, а вдячні люди пригостили їх смаколиками, які мали із собою.

Тому до будиночка хлопці повернулися ситі й задоволені. Дівчата про їжу навіть не заговорювали — Олені та Олесі взагалі не хотілося їсти, адже вони літали на крилах кохання.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше