17. Нічого не має

Вони навіть домовилася про те, що можна буде поставити поряд із будиночком машину. Хоча, зазвичай, це нікому не дозволяли.
Перед турбазою була автостоянка, і там люди залишали свої машини. Але за пляшку горілки можна все. Пляшка горілки творить чудеса. Можна зробити все, що завгодно. Це була найнормальніша валюта.

Макар з Андрієм відразу поспішили повернутися до своїх. Їм дістався маленький одноповерховий будиночок. Там стояло лише два ліжка. Але ж хлопці сюди не спати приїхали.

Андрій витяг із машини дві пляшки горілки. Поставив їх на стіл.

- Ну, діставайте й закуску, — сказав він дівчатам.

Олена з Олесею переглянулись. 
- А ви нам про закуску нічого такого не казали.

- Ви що не знаєте, куди ви їдете? Здрастуйте. - почав сердитися на них Андрій.

- Ні, звісно. Ми вперше, — здивувалися дівчата.

- Все з вами зрозуміло, — засмучено махнув рукою на них Андрій і почав думати, що робити далі.

У будиночку навіть посуду ніякого не було.
Тому що, коли брали будиночок, то Андрій з Макаром чомусь не подумали, що треба попросити у сторожа якийсь посуд 
Зазвичай все це давали одразу, якщо ти приходив із путівкою. Але зараз вже сторож випив і говорити з ним було марно. Він напився і ліг спати. Закрився у себе в будиночку і, звичайно, вже ніякого посуду випросити у нього не вдалося, і придумати не виходило. Але робити нічого. Потрібно було терміново шукати якийсь вихід.

Артур порився у себе в аптечці й знайшов там стаканчик, в якому зазвичай промивають очі. Потім ще в нього були запасні підфарники. Їх також можна було використати, як склянки. Води можна було набрати у порожню пляшку. Таких пляшок у нього в машині у багажнику вистачало. Ось добре, що вода на турбазі була безплатно. А ось із закускою, звичайно, були проблеми.

Всі вийшли з будиночка і почали думати, що робити далі.