16. Будиночок

Хлопці та дівчата домовилися, що ввечері, о п’ятій або шостій годині, хлопці заїдуть по дівчат. Олена залишилася в Олесі, щоб уже не повертатися додому й одразу разом з усіма поїхати на турбазу.

Близько четвертої години дня Андрій зайшов за Артуром. Із речей у нього практично нічого не було, крім цигарок. Потім вони заїхали за Макаром, а після цього — до магазину, де взяли пару пляшок горілки.

Яка ж турбаза без випивки? Тим паче їхали вони абсолютно без путівок — просто наосліп, розраховуючи на випадок.

Але Андрій з власного досвіду чудово знав: за пляшку горілки цілком можна без проблем потрапити на територію турбази й домовитися про будиночок хоча б на одну ніч. З оковитою знайти місце для ночівлі можна було майже стовідсотково.

А оскільки з ними їхали дівчата, то, звісно ж, вони мали взяти із собою щось їстівне та закуску. Саме тому про їжу ніхто з хлопців навіть не подумав.

Хлопці під’їхали до будинку Олесі. Вона разом з Оленою вже чекала на них біля дороги. У руках Олеся тримала якийсь пакунок.

«Ага, виходить, у них є що поїсти», — подумав Андрій і остаточно заспокоївся.

Ще засвітла вони дісталися воріт турбази.

— Чекайте на мене тут. Я зараз прийду, — сказав Андрій і разом із Макаром пішов домовлятися про будиночок.

Вони без проблем пройшли через КПП — їх навіть ніхто не запитав, хто вони такі. На КПП чудово знали: навіть якщо людина зайшла на територію, без путівки її все одно офіційно не поселять. Утім, там, мабуть, не здогадувалися, що в будній день зі сторожем завжди можна домовитися за пляшку горілки. А за неї він міг відчинити будь-який будиночок, який сподобається.

Хлопці попрямували до знайомого місця, де вже колись відпочивали. Але Тоні там не було: вона разом із батьком пішла на риболовлю. Вдома залишилися лише її мати та сестра.

Мати Тоні дуже зраділа, побачивши Андрія, адже він їй подобався. Жінка давно хотіла бачити саме такого хлопця своїм зятем і вважала його чудовою парою для дочки.

Хлопці пояснили, що приїхали без путівок лише на одну ніч і їм немає де ночувати. Ма мати Тоні навіть не стала довго розпитувати: сама пішла до наглядача турбази й за пляшку горілки домовилася, щоб той дав їм на ніч будиночок поблизу.