14. Закохана та щаслива

 Минула, напевно, понад година, перш ніж із машини вийшли захекані й втомлені Артур та Олеся.
Дівчина одразу ж підійшла до Олени, а Артур приєднався до хлопців.
— Ну що, будемо їхати? — спитав він. Йому тут уже робити було нічого. Усе, що хотів отримати цього вечора, Артур від Олесі вже взяв.

Вони займалися в машині коханням майже цілу годину. Довго вмовляти її не довелося. Спочатку обійнялися, як і минулого разу, поцілувалися... Та щойно він поклав їй руку на плече, дівчина й сама вже була готова віддатися. Цього разу Олеся одягла коротку спідницю, тож особливо довго возитися з одягом йому не довелося.

Олесі здавалося, що він усе більше закохується в неї. Що тепер він точно нікуди не дінеться. А Артур просто радів, що це дівчисько таке безвідмовне — з нею немає жодних клопотів. Вона сама йде назустріч і готова спати з ним за першої ж нагоди. Він і гадки не мав, що вона ще зовсім молода, юна й недосвідчена, і що це в неї вперше. Він — її перше кохання. Олеся закохалася в нього трохи не з першого погляду й була готова на все, аби лише бути поруч і бачити його.

Лише Олена почувалася трохи розчарованою. Вона чекала, що Макар виявить хоч якийсь інтерес: обійме, поцілує чи хоча б потримає за руку. Адже вона так спеціально, звабливо вдяглася! Проте цього вечора їй нікого спокусити не вдалося. Олеся ж, навпаки, сяяла від щастя. Вона пережила кілька незабутніх митей і тепер була готова йти за Артуром бодай на край світу.