12. Дача

З машини вийшли хлопці. Спочатку Андрій, а потім усі інші.
— Ну що, їдемо? — поцікавився він у дівчат.

— Їдемо, їдемо, — погодилися ті.

— Ну давайте вже якось залазити. Бо як ми всією компанією туди дружно вмістимося? — почав розмірковувати Андрій.

У машину Олеся, звісно ж, одразу села попереду, і ніхто не став із нею про це сперечатися. Вони поцілувалися з Артуром, ніби він був її хлопцем, а вона — його дівчиною. Хлопці на це навіть уваги не звернули. Тільки Гліб відзначив про себе цей момент.

Потім усі намагалися упакуватися на заднє сидіння. Спочатку заліз Андрій, потім Олена, а вже за нею — Гліб та Макар. Андрій сидів біля вікна, а з іншого боку його підпирала Олена: він відчував її тепло, ногу, стегно й груди. Але це його анітрохи не хвилювало. Так, у неї була гарна фігура, проте чисто зовні вона йому не надто подобалася.

Олена теж не звертала на нього жодної уваги — цей хлопець був не в її смаку. Андрій її не вразив, і вона не збиралася будувати з ним ніяких стосунків.

— То де ж ваша дача? — запитав Артур, повертаючись до Олесі.

— На Лісопарку.

— О, я знаю, де це! — зрадів Андрій. — Я колись їздив туди в гості до знайомих. Тож приблизно розумію, що й куди. Спочатку об'їзною, потім через міст, далі під мостом... А там буде видно.

Поки вони розмовляли, їхали та шукали дорогу, надворі вже стемніло.

Спершу вони повернули не туди, а потім довго шукали виїзд із якихось глухих кутів. Час невпинно йшов до ночі. Коли нарешті знайшли дачу, було вже зовсім темно.

Олеся відчинила ворота. Машину загнали у двір і зупинили під деревами. За три-чотири кроки звідти стояв будиночок, довкола якого росли кущі та плодові дерева. Як помітив Андрій, там точно були абрикоси, слива і ще якісь кущі — чи то смородина, чи аґрус, у темряві було не розібрати.

Олеся з Артуром залишилися в машині. Вона віддала ключі від будинку Олені, і дівчина з трьома хлопцями зайшла всередину.

Макар озирнувся довкола. Олена ввімкнула всюди світло, і виявилося, що це звичайний дачний будиночок, який складався з кухні, комори та однієї невеликої кімнати. У кімнаті стояв диван і металеве пружинне ліжко, тільки матраців на ньому ще не було. Взагалі з усього було видно, що в будинку триває ремонт і нічого як слід ще не облаштовано.

Олена сіла на ліжко, бо більше, власне, не було куди, і пружини одразу впилися їй у сідниці. Вона чекала, що до неї підійде Макар, але той залишився на кухні разом із Глібом — вони про щось розмовляли. Натомість до кімнати зайшов Андрій.