8. "Принц" - спокусник

Як тільки вони висадили хлопців, Артур спеціально зменшив швидкість і поїхав повільно.

- Ти ж додому не поспішаєш? – Спитав Олесю. - Ми ще можемо покататися. Я покажу тобі різні місця красиві у нашому місті або, наприклад ми подивимося на зірки.
- Так, особливо й не поспішаю. Я сказала батькам, що затримаюсь і можливо залишуся ночувати в Олени.

Артур увімкнув тиху романтичну музику. Вони неквапливо поїхали об'їзною дорогою. Навколо був ліс, а над ними зірки. У машині темно. Артур поклав руку на коліно Олесі.
Вона не прибрала. Вони зупинилися десь між деревами.

Він обернувся до неї та спробував поцілувати її в губи. Олеся не чинила опір.
Вона вже приблизно здогадалася, що може статися, але в глибині душі навіть хотіла, щоби все це сталося.

Цей хлопець нагадував їй принца із її снів. Він був, ніби втіленням її мрії. Та й хто з її подруг не хотів мати таку молоду людину? Високий, красивий, зеленоокий. З машиною. Очевидно при грошах. У наш час це дуже-дуже навіть круто, подумала Олеся.

Ні, звичайно, вона не була якоюсь там скупердяйкою або мріяла обов'язково вийти заміж за багатого. Але чому ні, якщо вона чудово відчувала, що подобається Артуру.

- У тебе хтось є? - запитала вона про всяк випадок.
– Ні. Я був одружений, але вже розлучився, — відповів на ній.
Навіщо їй знати про те, що він має дружину і дитину.

У його уявлення це був лише короткий любовний роман. Швидше за все вона незаймана, подумав він. От і буде ще одна людина до мого чемпіонства.

Знаєте, є такі чоловіки, які ведуть рахунок жінкам. Скільки у них там було й особливо у них цінується скільки була незайманих.

Олеся була для нього призом і він бачив, що вона готова і згодна бути з ним, варто лише трішки розказувати їй всякого різного. Він вже знав приблизно на те, що ведуться такі домашні дівчатка. Вони всі в рожевих казкових мріях про доброго та ніжного принца.
Чому б йому зараз не побути таким самим принцом для неї.