7. Запрошення

- Давайте я спочатку вас завезу додому, а потім вже Олесю. Як ви?

З одного боку Артур звичайно мав рацію. Тому що хлопці жили десь на пів дорозі між  дівчатами. І, в принципі, все це було їм з руки. Тобто, навіщо їхати спочатку туди, а потім назад. Але з іншого боку вони поїхали всі разом і по суті Олеся, як би спочатку подобалася Глібу.

Але Андрій якось про це взагалі не подумав. Був уже пізній вечір, і ця дівчина його абсолютно не цікавили. Йому, щиро кажучи, вже хотілося додому і спати.

Макар теж не проти був вже опинитися вдома.
А Гліб побачивши, що йому нічого особливо не світить, у принципі теж міг запросто їхати додому, ніж тягтися ще на машині туди й назад проводжаючи Олесю.

Тому, по суті, хлопці всі підтримали ідею Артура. А йому це тільки було на руку. Щоб можна було залишитися зі Олесею в машині віч-на-віч. 
А їхати треба було через поля та посадки. І мало, що там може статися.
Ніч. Машини. Вітер. Романтика. Красива музики. Молода дівчина, якій легко заплутати мозок. О, він добре розумівся на цьому.

- Ну, як вам моя подруга? – Запитала Олеся, повертаючись до хлопців, коли вони вже під'їжджали до їхньої зупинки.

- Давайте, ви завтра за нами заїдете і ми поїдемо, десь покатаємось. Наприклад, до нас на дачу з'їздимо. Там увечері нікого не буде вдома. А Олену я покличу до себе в гості з ночівлею. Як ви дивитеся на це?
– Та нормально ми дивимося, – сказав за всіх Андрій.

Він уважав себе головним. І, по суті, так практично все й було.
Чому б не з'їздити до дівчат на дачу? Романтика. Розвіємося.
Річ у тому, що йому подобалася одна дівчинка, але з цією дівчинкою якось не надто все виходило. І тому по суті йому було байдуже, де, куди та з ким їхати. Аби поряд були його друзі та було весело, і якісь нові враження

Макар теж поділяв його думку. А Гліб? Ну, йому теж хотілося ще раз побачити Олесю. Раптом щось у них вийде. Може, у них з Артуром нічого й не вийде. Так думав Гліб і тому всі погодились зі Олесею, що завтра хлопці обов'язково до них заїдуть.

Артур висадив їх на зупинці, сам повіз Олесю додому. Їхати на машині було лише хвилин двадцять.
А за двадцять хвилин багато, що може статися, подумала Артур.