Дівчата й хлопчаки стовпилися біля машини. Вони стояли на тротуарі, а одразу за ними маячили високі густі кущі.
У машині грала весела музика. Було пізно, вже десята година. Але хіба когось це хвилювало? На дорозі майже не було машин, та й перехожі тут не вешталися. Район був глухий і темний. Люди після дев'ятої, а то й восьмої години тут зазвичай особливо не ходили.
Хлопці та дівчата гомоніли між собою. Розмова була переважно загальною, але кожен уже вибрав собі того, хто подобався більше.
Гліб був хлопцем скромним і ніколи не ліз уперед. Він чітко бачив, що Олеся віддала перевагу Артурові, тому мовчки тримався осторонь і в розмову не втручався. А Олена йому не сподобалася: Глібу не імпонували такі дівчата. Він любив високих і струнких, як моделі, а Олеся за фігурою якраз на модель і скидалася.
Олеся тим часом майже весь час спілкувалася лише з Артуром. Вона бігала по ньому очима — щоправда, у темряві цього не було видно, але з розмови, тону та жестів одразу відчувалося, що вона виділяє його з-поміж усіх.
Побалакали ще трохи. Подивившись на годинник на лівій руці, Олена раптом вигукнула:
— О Боже! Вже одинадцята! А я ж сказала татові, що вийду лише на п'ятнадцять хвилин. Заговорилася з вами... Все, мені час!
Вона обійняла Олесю. Дівчата поцілувалися — чмокнули одна одну в щічку.
— Телефонуй! — гукнула Олена й швидко побігла за кут до себе додому, а решта посідали в машину.
#6301 в Любовні романи
#2660 в Сучасний любовний роман
обман і розчарування, вагітність складний вибір, розбите серце через брехню
Відредаговано: 28.08.2026