4. Олеся

От і тепер йому здавалося, що він робить добру справу: допомагає своєму другові Глібу зустрітися з дівчиною, яка тому подобається. І у них там усе вийшло. Може, навіть вийде з цього якесь кохання чи весілля. Це взагалі було б чудово, адже вже не раз у нього таке виходило. Принаймні на його рахунку було кілька пар, яких він познайомив, і люди вже щасливо жили у шлюбі.

Якщо їхати автобусом чи взагалі міським транспортом, то добиратися довелося б довго — хвилин сорок або навіть майже годину, адже Олеся мешкала в старому районі міста. Не кажучи вже про те, що від зупинки до її будинку треба було йти пішки ще хвилин десять чи дванадцять. Вона жила на самому краю житлового масиву, і одразу за її будинком починалася лісосмуга.

Хлопці не одразу знайшли потрібний будинок, адже раніше ніхто з них тут не бував. Зелені «хрущовки», дитячі садки, стара цегляна школа... Її будинок — крайній, а одразу через дорогу починається зелена смуга.

Хлопці зупинилися біля під'їзду.

Зараз було літо. Увечері в цей час, як завжди, на вулиці гуляло багато дітей, а біля під'їзду сиділи бабусі. І тут з-за рогу виїжджає шикарна машина й зупиняється поруч. З неї виходять четверо молодих хлопців, і один із них іде до під'їзду.

Гліб швидко піднявся на п'ятий поверх і подзвонив у двері. Довго ніхто не відчиняв. Він уже подумав, що вони приїхали дарма й удома нікого немає, як раптом двері відчинила Олеся. Вона була загорнута в рушник, а волосся було ще мокрим.

— Ой, вибач. Я щойно з ванної.

— Виходь, збирайся. Ми чекаємо на тебе на вулиці, — сказав він і швидко спустився вниз.

Не минуло й п'ятнадцяти хвилин, як Олеся у довгій квітчастій спідниці та бежевій футболці, що облягала її гарну фігуру, вийшла до хлопців.

Вона одразу оцінила авто, і їй дуже сподобався Артур. Дівчина й сама не могла зрозуміти, що в ньому таке є. Ну от сподобався — і край. З першого погляду видно: гарний хлопець.

«Він буде моїм», — одразу ж подумала вона.

Те саме подумав і Артур: «Недарма я сюди приїхав. Тут є над чим попрацювати».

Хлопців було четверо, а вона одна — ситуація, звісно, трохи ніякова.

Ще не встигши сісти в машину, Олеся одразу згадала про свою подругу. Щоправда, та жила в зовсім іншому районі міста, і добиратися до неї було дуже довго. Але на авто це буде набагато швидше.

— А давайте я вас зі своєю подругою познайомлю? Їй стільки ж років, скільки й мені. Вона теж цього року закінчила школу. Гарненька така дівчинка, дуже приємна. Тільки живе далеко, в іншому районі. Треба їхати на вулицю Капітана Флінта.

— Поїхали! — одразу погодився Артур.

Йому було байдуже, куди їхати, аби поряд сиділа ця красива, сексуальна дівчина. Заради неї він був готовий мчати бодай до іншого міста. A вона ось тут, поруч. Від неї приємно пахне квітковим шампунем, парфумами, чистою шкірою, милом і чимось таким неповторним, чого й словами не пояснити. І від цього вона стає ще бажанішою.

Андрій, Макар та Гліб сиділи позаду. Вечоріло. Артур виїхав на трасу й помчав об'їзною дорогою. Куди їхати, він чудово знав. Поки доїхали, вже стемніло.

У машині лунала весела музика, а на районі панувала тиша.