4. Олеся

От і тепер йому здавалося, що він робить добру справу. Допомагає своєму другові Глібу, щоб він міг зустрітися з дівчиною, яка йому подобається. І у них там все вийшло. Може навіть вийде з цього якесь кохання чи весілля. Це взагалі було б чудово. Тому що вже багато разів у нього таке виходило.
Принаймні на його рахунку було вже кілька пар, які він познайомив і люди жили вже щаслива у шлюбі.

Якщо їхати автобусом, чи взагалі міським транспортом, то звичайно добиратися потрібно було довго. Хвилин сорок чи навіть майже годину. Тому що Олеся жила в старому районі міста.
Не кажучи вже про те, що від зупинки до її будинку треба було добиратися теж напевно пішки хвилин десять чи дванадцять. Вона мешкала на краю житлового масиву. І за її будинком одразу ж далі починалася посадка.

Хлопці не легко знайшли її будинок. До цього тут ніхто жодного разу не був. Зелені хрущовки. Дитячі садки. Стара цегляна школа. Її будинок — крайній. А одразу через дорогу починається зелена смуга.

Хлопці зупинилися біля під'їзду.
Було літо. Увечері в цей час, як завжди, гуляло на вулиці багато дітей. Біля під'їзду сиділи якісь бабусі, і тут з-за рогу виїжджає шикарна машина. Зупиняється поряд. І з неї виходить четверо молодих хлопців і один із них іде до під'їзду.

Гліб швидко здійнявся на п'ятий поверх. Подзвонив у двері. І довго ніхто не відкривав. Він уже думав, що вони приїхали дарма і вдома нікого немає, коли раптом двері відчинила Олеся. Вона була закутана в рушник і волосся у неї було мокре.

- Ой, вибач. Я щойно з ванної. 
- Виходь. Збирайся. Ми чекаємо на тебе на вулиці, — сказав він і спустився швидко вниз.

Не минуло й п'ятнадцяти хвилин, як Олеся у довгій квітчастій спідниці та бежевій футболці, що щільно облягала досить гарну фігуру, вийшла до хлопців на вулицю.
Вона відразу оцінила машину і їй дуже сподобався Артур.
Вона сама не могла зрозуміти, що в ньому є такого. Ну от сподобався і все. Видно ж, що такий – гарний хлопець.

Він буде моїм, — одразу ж подумала вона.

Те саме подумав і Артур. Що, мовляв, недаремно я сюди приїхав. Тут є над чим попрацювати.

Хлопців було четверо і вона одна. Ситуація якось, звісно, ​​не дуже.

Не встигли ще сісти машину, як Олеся тут же подумала про свою подругу. Щоправда, вона жила абсолютно зовсім в іншому районі міста і до неї добиратися було дуже довго. Але на машині все буде набагато швидше.

- А давайте я вас зі своєю подругою познайомлю? Їй стільки ж років, скільки мені. Вона також цього року закінчила школу. Гарненька така дівчинка. Цілком собі приємна. Лише вона живе далеко. В іншому районі. Треба їхати на вулицю Капітана Флінта.

- Поїхали. - відразу погодився Артур.

Йому було все одно, куди їхати або поряд з ним сиділо це красиве сексуальне дівчисько. Заради неї він був готовий мчати навіть до іншого міста. А тут ось поряд вона сидить. Від неї приємно пахне якимось квітковим шампунем, парфумами, чистою шкірою, милом і чимось таким, чого не можна пояснити словами. Але від цього вона стає ще бажанішою.

Андрій, Макар та Гліб сиділи собі ззаду. Починався вечір. Артур виїхав на трасу і помчав об'їзною дорогою. Де треба їхати, він чудово знав. Поки доїхали, настала вже й темрява.
У машині звучала весела музика, А на районі було тихо.