Скрипка, яка грає болем
Скрипка, яка грає болем
-Чому ця скрипка так звучить? – Запитав я в англійця, який дивився на мене мертвими нелюдськими очима. Клянуся серцем вічності, що таких очей я не бачив: погляд був занадто важким, я бачив, як люди відвертали свої обличчя, як закохані ставали сумними, ніби стояли перед могилою відомою тільки їм.
-В ній душа тієї, яку я любив, – тихо прохрипів він, – скрипка не пролається, я бачив її агонію і закрив її душу в механізмі з дерева, який я зробив із викопаних дошок труни моєї матері опівночі.
-Ви боїтеся, що ваша душа буде в якійсь арфі, яка гратиме болем у місячну ніч в пустій кімнаті?
-Ні, ми гратимемо дуетом.
-Я думаю, чому з її струн текла кров – напевне, їй боляче… Скільки Вам років?
-Шість століть, – усміхнувся він, – люди стільки не живуть.
#4606 в Сучасна проза
#2086 в Містика/Жахи
Відредаговано: 22.11.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
