Скрипка, яка грає болем

Назад
1
Вперед

Скрипка, яка грає болем

-Чому ця скрипка так звучить? – Запитав я в англійця, який дивився на мене мертвими нелюдськими очима. Клянуся серцем вічності, що таких очей я не бачив: погляд був занадто важким, я бачив, як люди відвертали свої обличчя, як закохані ставали сумними, ніби стояли перед могилою відомою тільки їм.

-В ній душа тієї, яку я любив, – тихо прохрипів він, – скрипка не пролається, я бачив її агонію і закрив її душу в механізмі з дерева, який я зробив із викопаних дошок труни моєї матері опівночі.

-Ви боїтеся, що ваша душа буде в якійсь арфі, яка гратиме болем у місячну ніч в пустій кімнаті?

-Ні, ми гратимемо дуетом.

-Я думаю, чому з її струн текла кров – напевне, їй боляче… Скільки Вам років?

-Шість століть, – усміхнувся він, – люди стільки не живуть.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

Назад
1
Вперед




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше