Скринька Пандори

Терикони косматих залежностей

Терикони косматих залежностей,
Епізодів дрібних мозаїка.
Перед дзеркалом із бентежності
Ти поетом стаєш з прозаїка.

Жалять душу спалахи спогадів
Й пережитих емоцій відгомін.
У полоні вагань наші погляди
Зазнають неодмінно змін.

Всіх мостів не спалити. Звісно, ні.
Чорнотою своєю руїнною
Їх опори зостались в тобі й мені.
Нам ніколи не стати вільними.

В серці владу захоплюють знов страхи,
Їхні щупальця міцно сплутують.
Де знайти, звідки взяти хоч трохи снаги,
Щоб боротися з цими спрутами?

Невблаганно-нестерпна слабкості мить
Спопеляє надії й бажання.
Та вони, наче фенікс, злетять знов увись –
За ними слово останнє.

Подобається

#4458 в Різне
#1167 в Поезія

Відредаговано: 19.10.2020