Скринька Пандори
Просто роздуми з політичним підтекстом
Останні новини не змогли залишити мене в стороні. Така тематика вперше присутня у моїй поезії, однак музі не наказують) Можливо, хтось не погодиться із висловленою тут позицією, та якщо виявите бажання залишити коментар, наперед попрошу словами Ліни Костенко: "Люди, будьте взаємно ввічливі!"
Пекторалі і пасторалі.
Намистини і перли, й коралі.
Щось просте, а щось справді витончене.
Щось забуте, щось навіки висічене.
Щось загубиться, щось зустрінеться.
Щось триватиме, щось зупиниться.
Стільки втрачено, стільки зроблено.
Підбадьорено й присоромлено.
Павутинки тоненькі й міцні канати.
Комусь творити, комусь ламати.
Когось любити, когось ненавидіти.
Колись сварити, колись і балувати.
Хтось живе по поняттях, а хтось по правилах.
В когось висхідна, а комусь парабола.
Та нехай мовчать і нехай пророчать.
Життя – це суміш. Це все водночас.
Так було і буде на цій планеті.
Хтось, мов птаха, вільний, а хтось в тенетах.
Хтось, на жаль, правий, але він у меншості,
Впертий і дурний все ж досягне першості –
Й коло знов нове розпочне історія.
Й серед слів прямих є тут алегорія.
Вже не досить мови і прозорих натяків,
Не проймуть вони простаків й фанатиків.
Досягає піку, схоже, конфронтація.
Чи майбутнє матиме наша горда нація?
Кожному своє – по заслузі й совісті.
Хай кінець щасливим буде хоч у повісті.
Відредаговано: 19.10.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
