Каламуть чистих вод як насмішка твоя,
Нескінченність турбот на відрізку життя
І розрізненість душ, що разом прагнуть буть, —
Парадоксів хвата, невловима їх суть.
Подивитися збоку — проблема у чім?
У комедіях теж віднайдеш трагедизм
Й навпаки. Та ми бачим лише одне.
І у всьому свою кожен правду знайде.
А прийняти чиюсь — то завдання складне,
Щоб змиритися — ще безліч часу мине.
І так капля за краплею, за миттю мить
Всеньке життя до кінця пролетить.
А що ж насправді у ньому було?
Чи зберегли ми душевне тепло?
Трохи блукання, трохи страждань,
Перше зізнання, мільйони питань,
Проблеми, дороги, розлуки, страхи,
Із одного на інше — перелітні птахи...
Й якось раптом усього ось так раз — і нема.
Що ми, де ми? Ми жили, та дарма...
Відредаговано: 19.10.2020