Темне пробудження

Помираючий Паша уже хрипів  видихаючи останні свої подихи. Светка кричала і намагалась догнати і задушити навіжену. Веста стояла і плакала. Усе це за один день це було занадто.  

Пролунав бадьорий голос звідусіль.  

• Я бачу ви вибрали хто помре, скажу я вам вибір зовсім не очевидний. І навіть юнак не встиг розкрити свої сили, але це вже в минулому. Зараз ніяких смертей, ніякої помсти. – Светка яка намагалась догнати Лею різко зупинилась. Її ноги тримали кам’яні руки що в мить виросли з підлоги. 

•  Усі зараз йдуть відпочивати, добре відпочиньте, завтра буде довгий день.  Прослідкуйте за моїми слугами вони вас проведуть до своїх кімнат. Якщо ви захоче провести цю ніч не самі я не буду заперечувати, знаєте сексуальне виховання це теж невід’ємна частина вашого розвитку. Усім на вихід, через лічені хвилили кімната буде зачищена полум’ям. Мертвим уже не допоможеш, будете себе поводити я надіюсь набагато краще. 

Закривавлений Ромка сидів біла уже мертвого тіла Паши. Його почав двигати, штовхати на вихід кам’яний покидьок. Як і усіх хто були у залі. Светка підбігла до Веста з Ромкою тільки но кайдани зникли з її ніг. Але попрощатись з Пашкою вона уже не встигла.   

• Прощай мій лицар, вибач шо не змогла бути з тобою взаємною. 

• Він тебе любив – сказав Пашка. 

• Знаю я. Від того ще гірше. Ніколи не знаєш коли втратиш близьку людину. Все досить що сталось те сталось. Я не можу і не хочу про це думати. Ще незрозуміло чи ми зможем пережити цю ніч. Хто знає що у цього покидька в голові. 

• Давайте підем усі разом до мене у кімнату. – Сказала захрипаючи Веста –  Там місця всім вистачить, і у нас буде більше шансів…  

• Вижити? – Сказала Светка піднімаючи брову – не думаю що це нам хоча якось допоможе. Але ти розповіла нам про свою кімнату, не факт що у нас такі ж розкішні апартаменти. Нам ніхто такого вбрання не дарував. Як не крути все одно ми тут з’явились по різному.  

Але я приймаю твоє запрошення. Ти ж не проти Рома? – Хлопчина просто кивнув, потупивши погляд у підлогу.  

Далі вони йшли по коридорі мовчки. Аж поки не дійшли до кімнати Вести. Де хто раніше зупинявся перед утворившись з нізвідки проходами, декого вели далі по коридорам.   

• Це моя кімната заходьте. – Усі зайшли і просто одуріли від розмірів кімнати і самого ліжка: приблизно метра чорти на чотири, шкаф на усю стіну ванна, та великий стіл. 

• Ого!  Це ти  подруга трохи применшила розкіш своєї кімнати. А можливо і правильно зробила.  Замість Пашки зараз ти б горіла в тій кімнаті.  

• Досить! Я не хочу зараз чути такого. – Викрикнув Ромка – Пашки нема, і його не повернеш, хочеш роздумати хто міг померти. Кого могли вибрати? 

 Ми вибрали вбити беззахисну дівчину яка ще несповна розуму. І ти приставляєш її боги вберегли, вона себе змогла захистити. І убила такого велетня що, що. – Ромка заплакав і обняв стоячу біля нього Весту і продовжив – Він сука був таким велетнем а помер від рук беззбройної  слабої дівчини. Він же нас захищав. Від тих виродків що збились в кучу. – Рома ридав на грудях Вести, він щось нерозбірливо ще говорив і потрохи затихав, заспокоюючись. 

 Його сльози стікали по її грудях і раптом вона відчула удар. Немов серце хотіло вистрибнути з грудей. І Веста знепритомніла. 

Прокинулась вона серед ночі коли почула стони і скреготання зубів.  

Вона відразу не зрозуміла, що сталось і де вона знаходиться, але по таївшись трохи, не ворушись, вдивилась в тіні, і усе зрозуміла.  

 Вони поряд з нею палко кохались. Ва кричала від задоволення, а він хрипів кінчаючи у неї.  Усе завмерло на мить, він до неї сказав, як можна тихіше. 

• Здається вона не спить. Чуєш в неї змінився подих. Може, нехай до нас приєднується? 

Светка мовчала лише скрипіла зубами. 

• Весточка ми тут знімаєм стрес, від усього що сталось приєднуйся до нас, обіцяю, тобі сподобається. 

Веста, тихо сопіла, намагалась не ворушитись, і вирівняти свій подих. За декілька хвилин їй це вдалось і вона притихла.  

• Да спить вона – сказала Светка – це твій рик, порушив її сон. Не хочу щоб вона приєднувалась. Мені й тебе ще мало буде, не хочу тебе ділити з нею. До речі, вона ще незаймана. Так що або бери її силою прямо зараз, або ще чекай, поки на неї подіють твої чари, і тоді вона дасть тобі  сама. Або мій варіант, але не думаю що щось вийде цікаве з цього. Роби, що хочеш. 

Ромка перестав бути тим приємним хлопчиною, що намагається усім допомогти. Він перетворився на дикого звіра, від якого тхнуло бажанням заволодіти жертвою. На той момент якою була одна незаймана дівчина в кімнаті.   

Веста зажмурилась, і тільки тихо ковтала, гірку огиду від того ким вона вважала цього хлопця. 

Але допоміг той від кого не чикали.  

• Я тобі сказала годі! Крикнула Світлана. 

За що, моментально отримала сильний удар по обличчі.  Скотилась з ліжка і занила тримаючись за розбиті губи. 

• Не потрібно зі мною так розмовляти, ти ж знаєш коли я на полюванні я дуже вразливий. 

• Так вибач, я не хотіла, але вона ще. 

• Тебе це має хвилювати, хто жертва. Я ж тебе не вбиваю все ж таки. Я створений тільки для задоволення. Щоб його створювати і ним насолоджуватись.  

Він підняв Світлану, і поклав на ліжко. Вони якось в один момент, відразу почали займатись сексом. Без розмов і інших заперечень, немов те що він ударив її по обличчі, було зовсім не важливим і цим можна знехтувати.  

Веста так і тихо сиділа зажмурено, і слухала усі звуки які лунали від них.