Розділ 8

Шлях до Вежі Світла лежав через Каньйон Шепоту — місце, де вітер грав на гострих скелях, наче на велетенському органі. Тут пісок закінчувався, поступаючись місцем глибоким прірвам, на дні яких кипіла магічна лава.

​Арес знову був у людській подобі, але його кроки стали важчими. Кожен розряд надшвидкості випалював його зсередини. Яна йшла поруч, її Спис Золотої Іскри тепер не просто світився — він тихо гудів, реагуючи на магнітні аномалії каньйону.

​— Ти чуєш це? — запитав Арес, зупиняючись біля краю прірви.

​— Це не вітер, — Яна підняла спис. — Це крила.

​Знизу, з самої глибини каньйону, почали підніматися велетенські тіні. Це були Грозові Альбатроси — птахи з розмахом крил у десять метрів, чиє пір'я було зроблене з живого кришталю. На їхніх спинах, у плетених кошиках, сиділи вершники — плем'я Повітряних Кочівників.

​— Ви ті, хто запалив іскру в пустелі? — вигукнув головний вершник, юнак із татуюваннями у вигляді хмар на обличчі. Його птах завис у повітрі, створюючи потужні потоки вітру. — Я — Скай, вожак Небесних Ловців. Ми бачили ваш вибух. Вежа Світла заблокована Магнітним Щитом Королеви. Пішки ви туди не дійдете — вас розірве на атоми ще на підступах.

​— Нам потрібно туди потрапити, Скай, — Яна зробила крок вперед, і її жовте волосся спалахнуло золотом під вечірнім сонцем. — Якщо ми не запалимо Спис, дим Королеви задушить і ваші небеса.

​Скай подивився на Ареса, потім на Спис.

— Сідайте. Але пообіцяйте: якщо ми впадемо, ви завершите справу.

​Подорож на Альбатросах була випробуванням для нервів. Птахи пірнали в магнітні потоки, оминаючи блискавки, що били зі скель. Арес міцно тримав Яну за талію, відчуваючи, як його внутрішня енергія резонує з електрикою в повітрі.

​— Дивіться! — крикнув Скай, вказуючи вперед.

​На горизонті, посеред електричного шторму, височіла Вежа Світла. Вона була зроблена з білого каменю, але зараз її оперізували чорні кільця механічних блокувальників Королеви. Навколо вежі кружляли летючі дрони-сфери, що випускали розряди струму.

​Раптом небо потемніло ще дужче. З хмар випірнув понівечений флагман Королеви. Вона не загинула — вона перенесла свою свідомість у систему корабля.

​— Ви думали, що небо належить вам? — прогримів голос із динаміків. — Я контролюю кожен вольт у цьому каньйоні!

​Величезний магнітний промінь вдарив по птахах. Альбатроси почали втрачати орієнтацію, їхні кришталеві крила покрилися інеєм.

​— Яно, Спис! — крикнув Арес. — Нам потрібно створити заземлення!

​Він перетворився на гепарда прямо в польоті, зіскочив зі спини птаха і, відштовхуючись від дрейфуючих уламків скель, почав створювати навколо Альбатросів "золоту сітку" зі своїх ісокр. Яна, балансуючи на спині птаха, встромила Спис у спеціальне гніздо на кошику вершника.

​Спис спрацював як громовідвід. Вся чорна енергія Королеви пройшла крізь Спис і пішла в Ареса, який у цей момент став живим провідником. Його очі засяяли білим світлом.

​— Аресе, ні! Це занадто багато для тебе! — закричала Яна.

​— Тримайся... за... мене! — прохрипів він.

​Одним фінальним ривком Арес, обгорнутий тисячами блискавок, пробив Магнітний Щит вежі. Він врізався у верхню терасу, тягнучи за собою Яну та Альбатроса Ская.

​Вони опинилися біля входу в головну залу Вежі Світла. Навколо все іскрило. Флагман Королеви заходив на останній таранний удар.

​— Це останній крок, — Арес важко підвівся, його людське тіло дрижало від перенапруження, а по шкірі бігали блакитні іскри. — Яно, встав Спис у Вівтар Сонця. Я дам останній імпульс.

​Королева наближалася, її корабель горів, але вона збиралася розбити вежу разом із ними.

​— Ми зробимо це разом, — Яна взяла його за руку, і їхня спільна енергія — швидкість гепарда і воля людини — злилася в один потужний потік.