Розділ 7

Глибоко під землею, в Місті Іржавих Ехо, гноми-відступники закінчили кувати останню деталь для Списа Золотої Іскри. Це було невелике кільце, зроблене з метеоритного заліза, яке мало стабілізувати енергію Ареса, коли він подолає звуковий бар'єр. Старійшина гномів, витираючи сажу з лоба, подивився на Яну та Ареса.

​— Пам’ятайте, — проскрипів він, його голос вібрував від напруги. — У вас буде лише одна мілісекунда. Якщо Арес запізниться, Спис розплавиться. Якщо Яна промахнеться, Арес перетвориться на жменю попелу. Ви маєте стати одним цілим — одним подихом, однією думкою.

​Яна кивнула. Її світло-жовте волосся іскрилося підземним світлом, а Спис Сонця в її руці пульсував, наче живе серце. Арес у людській подобі стиснув кулаки. На його плечах знову з’явилися ефемерні обладунки з чистого світла.

​— Ми готові, — сказав він, і його золоті очі звузилися. — Ми біжимо швидше за звук, Яно.

​Один із гномів натиснув на важіль, і велетенська платформа почала піднімати їх на поверхню. Шлях нагору був супроводжений гулом механізмів та запахом мастила. Коли вони нарешті вибухнули на поверхню, Пустеля Мовчання зустріла їх не тишею, а ревом.

​Над панциром Прабабусі Мори небо було затягнуте чорним димом. Але цього разу Залізна Королева не сиділа на троні. Вона сама була механізмом. Вона вбудувала своє людське тіло в гігантського механічного павука заввишки з вежу. Його лапи, зроблені з блискучої сталі, впиналися в панцир черепахи, залишаючи глибокі борозни. Тисячі механічних хортів та павуків кружляли навколо неї, наче залізна сарана.

​— Я бачу вас, мої маленькі іскри! — закричала Королева, її голос транслювався через тисячі гучномовців, змушуючи повітря вібрувати. — Ви принесли мені Світло Сонця? Ви принесли мені Ключ Перезавантаження? Я заберу його з ваших мертвих рук!

​Вона підняла одну з передніх лап, яка перетворилася на велетенську гармату, і вистрілила чорною енергією прямо в платформу, на якій стояли Яна та Арес.

​— Стрибай! — крикнула Яна.

​Вони встигли зіскочити в останню секунду. Платформа вибухнула, засипавши все навколо уламками металу. Арес у польоті перетворився на золотого гепарда, але тепер він був більшим, з крилами зі світла та іскрами, що оперізували його тіло, наче блискавки.

​— Починаємо! — голос Ареса пролунав у голові Яни.

​Він підхопив дівчину за комір плаща, закинув собі на спину і одним потужним стрибком вилетів крізь вибух прямо в ніч пустелі.

​Щойно його лапи торкнулися піску, з-під них вирвався сніп яскравих золотих іскор. Вони не просто бігли — вони летіли над дюнами, залишаючи за собою вогняний слід, який було видно за милі.

​Механічні хорти Королеви завили позаду. Їхні залізні лапи скреготіли по піску, ковзаючи та викрешуючи іскри, але вони не зупинялися. Їхні червоні окуляри-сенсори божевільно оберталися, намагаючись відрізнити справжнього Ареса від його дзеркальних відображень.

​— Вони занадто близько! — крикнула Яна, притискаючись до гарячої спини гепарда. — Аресе, праворуч! Там вузький прохід!

​Гепард різко заклав віраж. Його кігті залишали глибокі борозни в піску. Один із хортів, не встигнувши зреагувати, врізався в скелю і розлетівся на тисячі гвинтиків. Але за ним мчали ще десятки.

​— Я більше не можу просто тікати! — голос Ареса пролунав у голові Яни, наповнений люттю. — Мої легені горять від їхнього мазутного диму!

​Він різко зупинився на невеликому плато, оточеному високими дюнами. Арес знову прийняв людську подобу, але цього разу він не виглядав виснаженим. Його шкіра світилася золотом, а навколо пальців танцювали маленькі розряди електрики.

​— Тримай свій Спис, дівчинко, — процідив він, виходячи назустріч зграї. — Сьогодні ми покажемо їм, що сонце неможливо посадити в клітку.

​Яна вихопила Спис Сонця. Його наконечник запульсував у такт її серцю. Вона відчула, як магія Ареса — чиста, дика швидкість — почала передаватися артефакту.

​— Сонячний Вихор! — вигукнув Арес.

​Він почав обертатися навколо своєї осі з такою швидкістю, що перетворився на розмитий золотий торнадо. Повітря навколо нього розжарилося. Яна, зрозумівши його план, підняла Спис і спрямувала його вістря в центр цього вихору.

​Сталася надпотужна реакція. Світло Списа, підсилене швидкістю Ареса, вдарило в механічних хортів. Вони просто випарувалися. Їхні залізні корпуси плавилися, як віск, не встигаючи навіть видати звук.

​Але гігантський павук Королеви наближався. Вона бачила все через свої камери і лише сміялася.

— Ваші маленькі фокуси не допоможуть вам проти мого механічного серця! Я заберу ваше сонце і зроблю з нього вічний двигун для моєї армії!

​Остання гармата Королеви почала збирати чорну енергію для пострілу.

​— Зараз! — голос Старійшини гномів пролунав у голові Яни.

​Арес знову перетворився на золотого гепарда. Він підхопив Яну і почав розганятися. Його швидкість зростала з кожною секундою. Золотий слід, який вони залишали, перетворився на суцільну лінію світла.

​Яна відчула, як повітря навколо них почало вібрувати. Гул ставав дедалі гучнішим. Це був звук подолання звукового бар'єру.

​Арес вибухнув золотим сяйвом. Його тіло перетворилося на чисту енергію. Яна, сидячи на його спині, виставила Спис Сонця вперед. Кільце з метеоритного заліза, викуване гномами, запульсувало, стабілізуючи енергію.

​У ту саму мілісекунду, коли щити Королеви впали для пострілу, Яна метнула Спис Золотої Іскри. Спис, підсилений надшвидкістю Ареса, пробив сталевий череп павука і влучив прямо в центральний процесор.

​Стався надпотужний вибух. Світло Списа випалило всю чорну енергію всередині павука. Механізми почали плавитися, шипіти, наче розгнівана змія. Залізна Королева закричала, її голос транслювався через тисячі гучномовців, але тепер це був крик болю та відчаю.

​— Ні! — закричала вона. — Моє серце! Моє механічне серце!

​Її трон почав затягувати її всередину корабля, що відступав.

​Арес і Яна повільно опустилися на пісок. Обладунки зникли, залишивши їх втомленими, але переможцями. Дим розсіявся, і вперше за багато років вільні люди побачили чистий захід сонця.