Під небом блакитним, під небом бездонним,
На чорному постіль встелили червоним.
А я так втомився, я ляжу на хвильку…
Приснилося — мама шепоче: — Встань, синку!
Невже я заснув? Того бути не може!
Вставати так важко… Дай сил мені, Боже.
Горить і здригається рідна земля.
Кривавого кольору постіль моя
Тримає щосили мене, не пускає,
І тихо мені колискову співає.
А я так втомився, послухаю хвильку…
Та чую, як мама гукає: — Встань, синку!
Я встану звичайно, брати вже чекають,
До бою, до бою! Та звуки стихають,
І небо так близько блакитне й бездонне,
І сонце так низько чомусь і спекотне...
В червоному ліжку заснув той хлопчина,
Навіки приспала кривава година.
Десь високо вітер гойдає хмаринку,
А мама гукає все: — Де ти, мій синку!
_________
15.08.2022
Відредаговано: 03.10.2022