Іскри

Шепіт

Шляхом напівзабутим йшов колись,
Стоїть паркан старий, геть похиливсь,
Серед сухої дикої трави.
Ворота впали. Я зайшов туди.

На пагорбі в тіні старих акацій,
Без натяків сучасних декорацій,
Старі могили з древніми хрестами,
Лежать під ними ті, хто вже не з нами.

Могили поруч ті в ладу стоять,
І не згадати вже й не розібрать:
Де родичі лежать, де чужаки,
Де друзі, недруги, де вороги.

Чи то трава на вітрі шелестить,
Чи то з могил я чую голоси:
Всі ваші чвари й статуси чого задля?
Адже, примирить і зрівняє всіх земля.
_________
12.11.2020

Олександр Науменко

Подобається

#2934 в Різне
#753 в Поезія

У тексті є: поезія, вірші, лірика

Відредаговано: 03.10.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись