Іскри

Хатина

За руку з Сумом бродить Доля.
Стою на пагорбі край поля,
Ось тут колись була хатина,
Тепер лиш кропива та глина.

Я пам’ятаю хатку білу,
Далеку пам’ятаю днину,
Коли вона була живою,
Й єднала цілий Рід собою.

На лаві з грубим полотном
Сиділи в ній ми за столом,
Із печі пахло хлібом,
І хата повнилася співом.

Подушки вишиті й фіранки,
На стінах старі фото в рамках…
Куди усе поділося?
Мені би так хотілося

Хатину ту раніш згадати,
Прийти до неї, привітати,
Поки була ще та живою,
І ще не поросла травою.
_________
18.05.2019

Олександр Науменко

Подобається

#2935 в Різне
#752 в Поезія

У тексті є: поезія, вірші, лірика

Відредаговано: 03.10.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись