Іскри

Срібний птах

Душа моя - то Срібний Птах,
Щоночі рине в моїх снах
Туди, де зорі мерехтять,
Туди думки його летять.

У маятті чекає він,
Коли мене торкнеться тлін,
Коли впадуть у яму грати,
І зможе знову він літати.

Ось він злетить, розправив крила,
Десь промайне внизу могила…
А чи тужитиме за мною?
Адже я ним був, а він мною…

Чи пам’ятатиме мене,
І скільки часу промине
Як він мене забуде геть,
І в забутті настане смерть?

Чи може він мене з собою
Візьме туди, де світять зорі?
Чи може я безсмертний теж,
Й життя МОЄ не має меж?

Та, мабуть, марно сподіваюсь…
Я марно в небо пориваюсь!
Бо правда болісна до сліз:
ЙОМУ НАГОРУ, МЕНІ ВНИЗ.
_________
19.08.2018

Подобається

#2942 в Різне
#754 в Поезія

Відредаговано: 03.10.2022