Іскри

Струмок

Біжить струмок через діброву,
Через долину бузинову,
Через квітчастий луг бджолиний,
Біжить, дзвенить, мов спів пташиний.

Вода прозора, як сльоза,
І сонце в ній і небеса,
Й до неї тягнуться вуста,
Бо той струмок — саме життя.

До нього припаду, нап’юся,
А потім сяду й зажурюся:
— Біжить струмок через долину,
Та не несе з собою глини.

Якби ж мені отак зуміть —
Пройти життям і не жаліть,
Що забруднився по дорозі,
Що не схотів, чи був не в змозі

Я зберегти ту чистоту,
Тих мрій дитячих висоту,
Що від народження даються,
Та, згодом, губляться, чи продаються…

І ось, мого життя ріка,
Не дуже чиста і мілка.
Чи схоче з неї хтось напитись?
Чи зможе хоч на що згодитись?
_________
11.04.2018

Подобається

#2854 в Різне
#731 в Поезія

Відредаговано: 03.10.2022