Іскра у майбутньому

Епілог.

Минуло кілька місяців.

Університет став іншим. Центром вивчення емоцій, а не їхнього придушення. Люди вчились — не як стримуватись, а як бути собою.

Ольга іноді сиділа на даху з видом на куполи. У руках — старий медальйон. В її очах — спокій.

— Думаєш, ми змінили світ? — запитав Леон, сідаючи поруч.

— Можливо, — відповіла вона. — Але точно змінили себе.

Вітер торкнувся її обличчя, і вона посміхнулась.

Бо знала: справжня свобода — це дозволити собі любити, боротись і бути вільною.

Подобається

#2024 в Сучасна проза
#3464 в Фентезі

Відредаговано: 12.04.2025