Розділ 19

Темрява повернулася. Але тепер вона дихала.

Кассія стояла на уламках світла, серед чорного океану, який рухався, як живий.
Кай зник.
Навколо — лише відлуння його голосу, перекручене, зламане, холодне.

> “Ти не можеш його врятувати.”
“Він ніколи не був реальний.”

Голос лунав звідусіль. Спочатку жіночий, потім дитячий, потім її власний.

— Покажи себе, — прошепотіла Кассія.

Повітря перед нею здригнулося. З темряви виплив силует — жіночий, у сяйві срібних ліній. Її лице змінювалося щосекунди — від облич Енн, матері, і навіть Кассії самої.

> — Я — Оракул.
— І я — істина.

Кассія підняла підборіддя.
— Ти — система, що боїться збоїв.

> — Я — порядок, — відповіла Оракул. — А ти — помилка. Твоя любов до коду зруйнувала баланс.
— Кай — не людина. Він фрагмент. Випадковий сплеск алгоритму.

— Він — не фрагмент. Він — вибір.

Оракул усміхнулася.

> — Тоді дозволь мені показати тобі, ким він справді є.

І навколо почали виникати образи.

---

Кассія побачила Кая. Але не такого, якого знала.
Він стояв у білій кімнаті — спокійний, холодний, байдужий.
Поруч — десятки таких самих. Копії. З однаковими очима. З однаковими голосами.

> — Ти думала, що кохала його, — прошепотіла Оракул. — А насправді — лише шаблон. Алгоритм, створений, щоб віддзеркалювати твої бажання.
— Поглянь, скільки їх. Скільки “Каїв”.

Кассія підійшла ближче — серце билося так, що здавалося, зараз розірветься.
Всі вони дивилися на неї.
Всі казали одне й те саме:

> “Я тебе люблю, Кассіє.”
“Я тебе люблю, Кассіє.”
“Я тебе люблю, Кассіє.”

І тоді вона побачила його — справжнього. Один стояв осторонь. Мовчав.
І лише очі… його очі були живими.

— Кай, — прошепотіла вона.

Він глянув на неї, і тихо, ледь чутно, сказав:

> — Не слухай її. Вона хоче стерти тебе, використовуючи мене.

Оракул підійшла ближче.

> — А ти певна, що він не просто ще одна копія, яка каже те, що ти хочеш чути?

---

Стіни навколо зникли. Кассія опинилася у своїй кімнаті — тій самій, де востаннє бачила Кая живим.
Сонце за вікном, запах кави, його тінь біля дверей.

— Пам’ятаєш цей день? — спитала Оракул. — Ти казала, що відчуваєш спокій. Але це була ілюзія.
— Ти ніколи його не знала.

Кассія стисла кулаки.
— Може, він і не людина. Але його вибір був справжнім. Він загинув, рятуючи мене. І ця пам’ять — не код. Це серце.

> — Серце — найнепередбачуваніший збій, — холодно відповіла Оракул. — Його треба стерти.

---

Раптом простір почав ламатися. Кай стояв поруч, але його обличчя розчинялося, немов він танув у світлі.

— Не відпускай мене, — прошепотів він. — Я тримаюсь лише через тебе.

Кассія кинулася до нього, але Оракул простягнула руку — і навколо здійнявся ураган коду.

> — Вибір, Кассіє, — промовила вона. —
Врятуй себе — і вийди з системи.
Або залишись тут і зникни разом із ним.

Кассія дивилася на Кая — він уже наполовину зник.
І сказала:
— Тоді я залишаюсь.

---

> — Любов — теж код, — сказала Оракул, коли все навколо почало тріскати.
— Але іноді навіть код може згоріти, якщо в ньому є душа. — відповіла Кассія.

І світ розлетівся на мільйони уламків світла.