Розділ 13.

Після провалу пробного викиду підземелля наче похолоділо. Вогкі стіни, завжди вкриті тінями, тепер здавались не притулком, а кліткою. Люди не говорили голосно, лише кидали короткі погляди один на одного. У повітрі зависло головне питання: чи справді серед них є зрадник?

Ліара зібрала всіх у центральній залі. Перед нею на проєкційній стіні світилися журнали системи, перехоплені Енн. Рядки кодів тягнулися нескінченними потоками.

— Ми вивчили логи, — почала Енн, її голос тремтів, хоч пальці бігали по консолі впевнено. — І знайшли дивне. Резервна лінія не просто була активована. Вона була... підключена до модуля прогнозування.

— Прогнозування? — перепитала Кассія, нахмурившись.

Моро важко зітхнув. — Є чутки, що в системі тестують новий проєкт. Алгоритм, який не лише фіксує події, а й передбачає їх. Наче сама машина вчиться читати поведінку людей.

Кай зблід. У його голові прозвучали давні розмови з батьком, уривки, які тоді здавалися йому просто робочими дрібницями: «поведінкові матриці», «моделювання відхилень», «випереджувальний контроль». Він зціпив зуби.

— Це його робота, — прошепотів він. — Мого батька.

Усі погляди повернулися до нього. Ліара примружилась. — Ти певен?

— Він... колись говорив про проєкт "Оракул", — голос Кая зривався. — Я думав, це черговий прототип, який заглохне. Але якщо система передбачає наші кроки… Це саме він.

Кассія підійшла ближче. Її рука несвідомо торкнулася його плеча, намагаючись заспокоїти. — Розкажи. Все, що знаєш.

Кай закрив очі на мить, наче збирався з силами, а тоді випалив:

— "Оракул" — це програма, яку батько курував кілька років. Вона не лише фіксує наші дії, а й підживлюється даними з усіх сфер життя: покупки, пересування, реакції на пропаганду, навіть біометрія зі сканерів. Вона вчиться. Вона робить припущення. І вона могла передбачити, що ми вдаримо саме цієї ночі.

У кімнаті запала тиша.

— Тобто... — озвався Моро. — Ми боремося не проти системи, а проти її... свідомості?

— Проти її архітекторів, — холодно відрізала Ліара. — І один з них — твій батько.

Кай відчув, як ці слова б’ють по ньому важче, ніж будь-який кулак. У голові змішались дитячі спогади: суворий, але турботливий батько, його усмішка за вечерею, і водночас — відлуння наказів, що коштували людям життя.

— Це означає, що ви не можете більше довіряти мені, — тихо сказав він.

Кассія різко підняла голову. — Ні. Це означає, що тепер ти маєш ключ.

Вона сказала це так твердо, що навіть Ліара замовкла. У її словах не було сумніву. І справді: Кай знав те, чого вони ніколи б не здобули самотужки.

Енн раптом натиснула кілька клавіш і на екрані висвітилася схема — сплетіння ліній, червоні й сині точки.
— Подивіться, — сказала вона. — "Оракул" не охоплює все місто. У нього є ядро, центральний сервер, який ще не повністю інтегрований. Якщо ми дістанемося до нього, ми зможемо бодай на якийсь час вимкнути передбачення.

— Де це ядро? — спитала Кассія.

Енн вагалася лише мить. — В адміністративному секторі. Там, де працює твій батько, Кай.

Слова зависли, як ніж над прірвою. Усі зрозуміли: шлях до свободи пролягав через саме серце ворога.

Кай стояв мовчки. Його очі були темними, повними болю й рішучості.
— Якщо це правда... тоді я сам проведу вас туди, — сказав він нарешті. — І якщо доведеться — я зустрінуся з ним.

Кассія відчула, як її серце стискається. Вона знала, що ця зустріч стане не лише зіткненням сина й батька. Це буде поєдинок між минулим і майбутнім.

І в глибині душі вона зрозуміла: від того, що вирішить Кай у ту мить, залежить не тільки їхня любов, а й доля всього світу під куполом.