Розділ 12.

Ніч була призначена для тренування — «сухого пробою», коли кожен крок мав відпрацюватися до автоматизму. У штабі панувала напруга, але й впевненість: тижні підготовки, симуляції, повтори — і тепер вони могли побачити, як система поводиться в реальності.

Енн підняла руку — сигнал до старту. На екранах мигнули інструкції: фейкові тривоги у трьох контрольованих секторах, одночасні збої у живленні, фіктивні аварійні повідомлення, які мали змусити патрулі зосередити сили не там, де справжні виконавці.

Перші хвилини проходили ідеально. Сині індикатори глушилися по черзі, дрони змінювали патрульні траєкторії, а оповіщення, підготовлені Енн, лунали по каналам — усе як у навчанні. У підземеллі витало напружене, але щасливе мовчання: люди відчували, що зробили крок до справжнього удару.

А потім щось клацнуло.

Моро, сидячи за монітором, першим побачив аномалію — сигнал приходив із резервної лінії, яка, за розрахунками, мала бути від'єднана. Енн миттєво кинулася до консолі, пальці танцювали по екрану, але цифри вже показували зростаючий потік синхронізації: система активувала резерви раніше, ніж передбачалося.

— Це неможливо, — прошепотіла Енн. — Хтось підняв резерви вручну. Вони не мали б доступу.

У сердці штабу застигло повітря. Ліара підвелася.

— Відведення починає падати. Патрулі скорочують маршрути. — Вона голосно виголосила: — Усім: відступ на позиції «Б». Кай, Кассіє — вас прикривати. Ми закриваємо канали.

Але система уже не поводилася як примхлива машина — вона діяла з дивною швидкістю, немов навчена. Камери, які мали заглохнути на декілька хвилин, вийшли з ладу на секунду й знову засвітились; звукові маячки відправляли оновлені коди. Замість очікуваної «слiпої зони» їхня команда отримала лише нервовий, нестабільний розрив, що не дав достатньо часу.

На одній із вулиць, де мала відбутися імітація, патруль нарізко змінив напрямок. Ліхтарі спалахнули — і в їх світлі помітили рух.

Кассія й Кай бігли в крихітному відриві до місця, де повинен був бути фальшивий збій. Вони мали лише витягти пристрій, підтвердити його несправність, і відкотитися — все за дві хвилини.

— Там! — крикнув Кай, вказуючи на корпус вузла. — Датчик ще активний!

Кассія притиснула руку до панелі, вводячи код, який Енн передавала через внутрішній канал. Її пальці тремтіли не від холоду — від адреналіну. Коли ґвинт послабився, стало зрозуміло: замість очікуваної пухкої робочої частини вони побачили новий модуль — невеликий, акуратний пристрій, не з їхніх арсеналів.

— Підключено зовнішній модуль синхронізації, — прошепотів Моро у вушник. — Це не наша робота. Хтось підслухав і змінив ланцюг.

У ту саму мить по лініях пролунало — сирена. Не навчальна, справжня. Вулиця, що мала бути місцем для театру розведення, наповнилася звуками наближення. Люди в сусідніх кварталах опинилися в паніці, багато хто інстинктивно побіг у свої сектори.

— Відхід! — крикнула Ліара. Але відхід був ускладнений: вузькі коридори, зустрічні патрулі, кілька людей, що застрягли на виході, хапаючись за важливі елементи обладнання.

Кай схопив Кассію за руку й потягнув її через боковий прохід. Промінь сканера пройшов над ними, ледве не торкнувся плеча. Він пригорнув її ближче, голосом, що був ніби мотузкою між двома берегами:

— Тримайся  в мене за спиною і не думай відходити  від мене. Якщо загнемося — піднімайся і біжи.

Вони вилізли на дах, де мали перепочити. Але з даху відкривався вид на площу, і Кассія бачила, як дрони занурюються у низьку смугу, перевіряють кожен кут. Там, на площі, один із членів опору — молодий хлопець на ім’я Дірен — стояв, ніби завмерлий, тримаючи в руках фальшивий пристрій. Голограми показали його номер сектора. Він поглянув вгору: їхній погляд перетнувся на лічені секунди.

Потім дрон спалахнув червоним і кинув на нього лазер. Дірен впав. Ніхто не встиг доплисти до нього — патруль опинився в професійному блиску, якого вони не очікували.

У штабі паніка. Вони виявилися на межі масового виявлення. Хтось вистрілив із далекого сектору — другий вибух, дим, звуки — і люди почали розбігатися. Система навчилася розпізнавати патерни не лише за кодами, але й за людською поведінкою: вона стала передбачати реакції і змушувати їх помилятися.

— Хто підключив резерви вручну? — гучно запитала Ліара, але ніхто не відповів одразу. В її голосі вже не було рішучості — було тривожне усвідомлення, що їхній супротивник став швидшим.

Під час відступу було втрачено технічний блок, один із важливих інструментів Енн. Деякі дані були знищені, планшети — вилучені патрулем. Більше того: імпульс розкриття залишив у системі слід — тепер система шукала шаблон, який вів до підземель. Їхній притулок більше не був невидимим.

Коли останні люди повернулися в штаб, їхня атмосфера була похмурою. Ліара мовчки переглядала репортажі з відео та логів, намагаючись знайти джерело помилки. Очі її були червоні від втоми, а губи — стиснуті.

— Ми не знайшли зрадника, — сказала Енн нарешті. — Ніхто не підключав ради вручну із наших терміналів. Це вказує на зовнішнє втручання у мережу — або хтось у системі вирішив заповнити вразливість, що ми створили, або вони мали резерв, про який ми не знали.

Кассія відчула, як під її шкірою повільно проростає холод. Якщо це був зовнішній резерв системи — тоді їхній ворог став на крок попереду. Якщо ж це був зовнішній агент — значить, хтось із влади знав про підготовку ще до того, як вони почали.

— Ми втратили Дірена, — прошепотила вона. Слова лягали важко, як мокра глина. — І ми втратили час.

Кай опустив голову. — Можливо, варто відступити, — сказав він тихо. — Перенести план. Ми не можемо йти, якщо вони чітко знають наші кроки.

Ліара підняла на них погляд, темний і напружений: — Відступити — означає дати Системі ще місяць на укріплення. Якщо ми чекатимемо, вони зламають усе. Але план треба переглянути. І хтось має знайти, хто саме підключив резервний ланцюг.

Сидячи у тиші, вони зрозуміли, що пробний викид увірвався не лише у ворожу машину — він увірвався у старі, давно приховані кістки міста. Хтось, можливо ще не усвідомлено, підготував Систему. І тепер найнебезпечніше — не лише помилка в техніці, а те, що хтось дивився і чекав.