Розділ 11.

Підземна зала перетворилася на штаб. На стінах — велетенські карти міста, на столі — роздруківки планів, списки доступів і схеми електромереж. Повітря було насичене напругою планування: кожна дія тут могла стати вирішальною.

Ліара стояла перед командою й викладала етапи місії: логістика, відведення уваги, удар по Центральному Вузлу. Ці слова не були порожніми — кожен знав, що навіть маленька помилка перетворить усю операцію на криваву пастку.

— Тактика — не лише хитрощі, — сказала вона. — Це розуміння слабких місць ворога і вміння створити ситуацію, в якій його переваги стають безсилі.

Кай і Кассія опинилися за одним столом із двома техніками опору: Моро — старим інженером, що колись працював у системних центрах, і Енн — молодою «зломницею», яка могла зламати будь-який алгоритм без шуму.

— Перш за все, — почав Моро, — ми маємо зрозуміти три рівні захисту: фізичний, мережевий і поведінковий. Фізичні бар’єри — турнікети, датчики руху. Мережеві — шифри, валідація доступу, резерви. А поведінкові — це те, як система передбачає реакції людей і створює шаблони. Розбивши їхні шаблони, ми отримаємо час.

Енн прокрутила на планшеті карту вузлів.
— Центральний Вузол не один, — сказала вона. — Це кластер серверів у захищеному комплексі з резервними ланцюгами живлення. Але вони покладаються на синхронізацію: якщо ми створимо «часову сліпоту» — короткий розрив у зв’язку — інша частина мережі затримається й не зможе реагувати миттєво. Саме той проміжок нам і потрібен.

Кай слухав уважно, але в його очах вирувала інша думка — про те, як використати ресурси, доступні йому через родинні лінії. Вони обговорили ризик: залучати чи приховати його походження — питання довіри, яку ще треба заслужити.

— Тобі доведеться піти на компроміс з батьком, — промовила Кассія спокійно. — І вирішити, чи можеш ти залишатися в ролі його сина, щоб отримати доступ, який ми використаємо проти нього.

Він глянув на неї: у його очах блимала стомленість і твердість.
— Якщо це допоможе зберегти людей — я це зроблю. Але ніхто не повинний вирішувати за мене, — відповів Кай.

Ліара вклала в це планування ще одну складову: інформаційну операцію.
— Поки техніки працюють під куполом, нам потрібна історія, яка відволіче натовп і змусить систему перенаправити ресурси. Фейки, які виглядають як справжні події — аварія на енергохребті, збій у секторі охорони. Ми підштовхнемо реактивні підрозділи туди, куди хочемо.

Кассія малювала в уяві хід цієї «сценки»: хакерські вкиди Енн, фальшиві сигнали пожежі, підготовлені групи, які створюють видимість заворушень у відведених точках. Всі ці елементи мали скластися в мелодію, яку система розтанцює — і в той момент ми вдаримо в її серце.

Потім настав час навчатися «мові» системи. Моро провів їх через емулятор доступів — старий корпус із відмовленими протоколами, який він відновив. Тут Кассія вчилася читати логи, виявляти шаблони моніторингу, помічати байти, що видавали справжню подію від артефакту. Кай вчився вводити перехідні коди через свій службовий рівень, мімікруючи під вищий доступ.

— Це як шахи, — пояснював Моро, — але з тисячами фігур і лише одним ходом, що має спрацювати вчасно. Якщо ти бачиш уперед, то можеш пожертвувати пішаком, щоби спасувати короля.

Тестові симуляції виявили слабкі місця: певні проміжки під час перехідного технічного обслуговування, залежність на одну базу даних контролю доступу, і шаблон ротації патрулів у ранкові години. Саме ці «вікна» і стали їхніми опорними точками.

Але тактичне планування — це не лише техніка. Це й люди. Ліара вимагала від кожного пояснити свою роль у словах: хто, що робить у критичний момент, і який план B, якщо щось піде не так. Під час цих прогонів Кассія й Кай випробували довіру — віддаючи один одному ключі доступу, ділуючись паролями, ризикованою інформацією про сім’ї та минуле. Кожне таке відкриття робило їх ближчими, і кожне могло стати приводом для розриву, якби хтось помилився.

Одного вечора, коли лампи в залі майже згасли, Енн відклала планшет і глянула на них.
— Техніка дасть нам шанс. Але пам’ятайте: люди — це теж частина системи. Їхні страхи керують тим, як вони реагують. Якщо ми зламаємо шаблон їхньої реакції — наприклад, підмінимо факти так, що охорона повірить у паніку десь іншому — тоді часу вистачить. Ми можемо створити ілюзію хаосу. Із хаосу народжується можливість.

Кассія відчула, як холодний розрахунок входить у її жилки поряд із пульсом справжнього бажання — змінити світ. Її таємниця, книга матері, тепер стала не лише спогадом, а й важелем, який міг змінити історію.

План набував форми: кілька етапів одночасних операцій, де кожна група знала лише свою частину, щоб у випадку провалу інші могли продовжувати. Секрети були розподілені, ключі — зашифровані, а строки — суворі.

Коли тренування закінчилося, Ліара підняла руку й оголосила останній тест:
— Через тиждень ми робимо пробний викид — без удару по Вузлу, лише відпрацювання координації і розведення сил. Якщо пройдемо його — можемо говорити про дату.

Кай і Кассія вийшли з підземелля під сутінками. Місто над ними здавалося мирним і байдужим. Але вони знали: під його шкірою щось відбувається.
Вони йшли поруч, мовчки ділячись розумінням того, що попереду — не лише бій за машину. Попереду — вибір, що змінить долі тисяч. І їхнє кохання тут було не слабкістю, а важелем, що дав їм силу не зламатися, коли все валиться.