Розділ 9.

Повернення в підземелля було іншим, ніж перший прихід.
Кассія й Кай ішли поруч, несли на собі втому, але й відчуття тріумфу. Вони зробили неможливе — і тепер знали, що вдвох можуть подолати навіть більше.

Опір зустрів їх мовчазними поглядами. Хтось — з повагою, хтось — із підозрою. Ліара, стоячи біля карти на стіні, спостерігала за ними уважно.

— Ви впоралися, — сказала вона, і голос її звучав спокійно, але в очах з’явився вогонь. — Тепер у нас є перша сліпа зона. Це шанс, якого ми чекали.

Вона провела рукою по карті. Червоні позначки світилися по всьому місту.
— Система тримає нас у клітці. Але клітку можна зламати. Ми плануємо масштабний удар. І він потребує кожного з вас.

Кассія відчула, як у грудях наростає напруга.
— Який удар?

Ліара зробила крок уперед.
— Ми знищимо Центральний Вузол. Серце всієї системи. Звідти керуються камери, дрони, бази даних. Якщо він впаде — купол стане сліпим і глухим. Люди вперше за десятки років отримають шанс піднятися.

— Це самогубство, — хтось вигукнув із натовпу. — Їхня охорона непереможна!

Ліара кинула різкий погляд.
— Тому ми й готуємося. Крок за кроком. Сліпа зона, яку створили ви, — лише початок.

Кай дивився на карту мовчки. Його щелепа стиснулася.
— Якщо Центральний Вузол впаде… мій батько буде серед тих, хто боронитиме його до останнього.

Кассія подивилася на нього.
— Ти готовий стати проти нього?

Його погляд потемнів, але голос був твердим:
— Якщо він обрав систему замість людей… тоді так.

Ліара поклала руку на стіл.
— Наступні тижні ми будемо готуватися. І я хочу, щоб ви двоє були в центрі цього плану. Ви вже довели, що разом можете більше, ніж окремо.

Кассія відчула, як усередині неї стискається іскра страху й надії водночас. Це вже не була гра. Це було початком справжньої війни.