Розділ 6.

Вулиці спалахували світлом прожекторів.
Система ніколи не робила це потайки — покарання завжди було видовищем. Щоб кожен бачив, кожен запам’ятав.

Кассія й Кай стояли в тіні арки, намагаючись залишатися непоміченими. Перед головною площею зібрався натовп. Камери оберталися, транслюючи все на голограми в інших районах.

На помості стояло троє — закутані в темні плащі, з опущеними головами. Їхні руки скували металеві кайдани. Кассія відразу зрозуміла: це бунтівники. Ті, хто, як і вона, наважився шукати правду.

Офіцер у чорній уніформі виступив уперед. Його голос лунав із десятків гучномовців:
— Вони зрадили систему. Зрадили порядок. І за це отримають належне.

Натовп мовчав. Ніхто не смів навіть подихати голосніше. Кассія відчула, як її серце стискається в грудях. Вона знала цей погляд — страх, яким Система годувала людей щодня.

Раптом пролунало металеве клацання — і електричний розряд ударив у першого з ув’язнених. Його крик розірвав тишу, поки тіло падало на коліна. Двоє інших застигли, ніби знали, що їх чекає те саме.

Кассія відчула, як Кай схопив її за руку. Його пальці були холодні.
— Дивися, — прошепотів він, ніби змушуючи себе. — Ось чого боїться система найбільше. Не зброї. Не хаосу. А тих, хто має сміливість кохати і вірити в інший світ.

Її очі наповнилися слізьми, але вона не відвернулася. Вона знала: якщо зараз утече — зрадить не лише себе, а й тих, хто впав на площі.

— Ми не можемо мовчати, — прошепотіла вона крізь зуби. — Інакше наступними будемо ми.

Кай глянув на неї, і його погляд потемнів.
— Тоді ми вже зробили вибір.

Над площею знову здійнявся крик, але для Кассії він звучав інакше. Не як кінець — а як попередження.

Попереду чекав шлях без вороття.