Глава 1

Я повільно цмулила мартіні й косим поглядом розглядала список зі змістовною назвою «Як вийти заміж?».  Наш з Іринкою плід кількагодинної роботи думки. Коли тобі 35, а в тебе тільки робота, то так, потрібен план. Я хотіла дитину. Мені 35 і то нормально хотіти дитину!!!

   Й список  складався з пунктів де можна познайомитися з майбутнім батьком моєї майбутньої дитини. Й кожен пункт в тому списку ми прописували з боєм. Отже, під номер один було «Де познайомитися з чоловіком?». Та начебто просте питання й ті самі чоловіки щодня десь поряд тебе мелькають. Вони є на роботі. В транспорті. В кіно. На екскурсії. В магазині. В тренажерних залах. На вечірках у друзів. Тренінгах, форумах, майстер-класах. Та ті чоловіки, наче є повсюди. То чого ж мені 35 і я морочусь де познайомитися з веселим, цікавим, вільним хлопцем, що не досяг 4-го десятка? Гм! Біда! Але план є. Залишилося поринути у його виконання. А я зможу. З планом перед очима я ще й не таке зможу.  Зможу. Усі ж якось виходять заміж…Головне задатися метою. Бо, щоб чогось досягти треба для початку розуміти, що ти хочеш. І от, якщо дитину я чітку бачу. Такого маленького, пухкенького карапуза в себе на руках, то з чоловіком халепа. Я його не бачу. Це з усіма так, чи це тільки я одна така цікава на голову? Якось же дівчатка виходять заміж. І як вони це роблять? Ммм, як же все цікаво!!!Так, зберись! Ти ще вся така молода й активна, то чого б тобі пручатися ідеї ощасливити якогось чоловіка?

   О!!! Я зможу. Зможу. ЗМОЖУ!!! Рано ще голову вішати. В моєму випадку її вже пізно вішати. Заміж треба було йти коли звали. Звав же тебе однокласник? Звав. А я що? А я сказала, що ще не готова до заміжжя. Звав же тебе хороший і вкрай позитивний хлопчик Сергійко, менеджер з продажу будівельних матеріалів? Звав. А я? А що я? Одне діло зустрічатися раз чи два на тиждень, а інше прокидатися з цією людиною у ліжку. І я не змогла йому сказати  «так». А тепер ніхто не зве. Але я хочу дитину.

  От і чудово. Будемо реалізовувати план. Ще раз звірилася зі списком. Рукою Ірки було впевнено накарлякано «Роззуй очі й подивися на чоловіків на роботі»…Мої блеяння, що я на них вже до оскомини надивилася на неї враження не справили. Тепер треба було подивитися новим ПРОСВІТЛЕНИМ оком. Після Ірки я була дуже просвітлена й до мого відома було донесено її старання для отримання бажаної обручки. Підступний план, завагітніти, щоб одружився, мене зовсім не тішив. В цьому розумінні ближче був вчинок Катрусі. Вона поїхала в Туреччину на відпочинок і звідти привезла собі дитятко від якогось гарячого хлопця… Як же складно знайти свою долю!!!

   Й де ж зустріти того сильного, як лев й ніжного, як морський вітерець у спекотну та безвітряну погоду?  Де зустріти чоловіка, який буде опорою й тихою гаванню водночас? Де знайти чоловіка на якого можна покладатися у будь-якій ситуації? Де знайти чоловіка, хто імпонує своєю свободою, і є вільний від наркотиків, паління й немає залежності від алкоголю, ігроманії, егоїзму та ліні?

   Від надлишку емоцій потягнулася за склянкою та сьорбнула ще раз. Без анестезії я про це навіть думати спокійно не можу. Посопіла. Позітхала. Й перевела погляд на пункт «Чоловіки в умовах сучасної дійсності». Й на душі стало зовсім гірко. Пробіглася поглядом ще раз по переліку.

1. «Мамині синочки» - це та чудова категорія чоловіків, які не можуть жити самостійно й примати рішення.
2. «Кар’єристи» - відчайдухи, які найперше прагнуть професійних успіхів та фінансового достатку. А вже потім десь, колись, якось, коли він пройде «усі рівні» він може і завести стосунки. Ну це майже я. Рівні пройшла, а стосунків – зась.
3. «Одружені» - ці вічно шукають вражень на стороні.
4. «Досвідчені» - уже буди одружені та все бачили.
5. «Цікаві й перспективні» - міфічні майже, як єдинороги.

    А ще є «маніпулятори», «тирани», «вільні козаки», «альфонси», «невдахи» - це ті, які ніде не працюють, але тішать себе ілюзією, що вони замасковані Джеффи Безоси. Такий собі склад характеру, такі люди заздрять чужому успіху й ненавидять усіх довкола.  

   Й список я відставила. Він мене таки вганяє у люту депресію. Може я щось ускладнюю й все насправді простіше? Може я з тим обранцем щодня вітаюсь, просто не бачу його, бо мені треба очі відкрити? Як взагалі можна зрозуміти, що це саме ТА людина з якою в тебе буде «довго і щасливо»?

  Як же це складно знайти свою долю…