Пролог

 Стелла Раваль вважала себе щасливою жінкою. Маючи старших братів та сестру, вона не отримала спадку, проте ніколи про це не шкодувала, адже мала усе необхідне: витончені риси, такі рідкісні для її раси, вроджену грацію, гострий розум та шляхетне походження. Стелла завжди знала, що сказати і коли. Ця жінка вміла привернути до себе увагу одним легким порухом та при цьому ніхто не смів звинуватити її у манірності. Дальї Раваль вважали втіленням елегантності й краси.

 Здавалося, увесь Астур був коло її ніг. Стелла купалася в компліментах, вибудовуючи своє життя довкола балів, прийомів та інших світських міроприємств. А коли до кола її прихильників долучився лорд Майєн — люб’язний скромний кавалер із землями й чималою скарбницею, вона не сумнівалась ні на мить, що цей чоловік стане її долею.

 Перший шлюб Стелли був казковим. Лорд Майєн ладен був щодня здувати пилинки зі своєї обраниці, що компенсувало його часту відсутність через військову службу. Та, зрештою, Стелла не нудьгувала, продовжуючи жити так, як звикла. І ця щаслива історія тривала б вічно, якби життя її чоловіка не забрала б війна із лурами — морського народу, який люди називали просто нечистю.

 Ідеальний світ Стелли вкрився тріщинами. Вона лишилась сама із донькою в пустому маєтку, де густий чорний траур замінив звичний сміх та веселощі. Ні, це було зовсім не те життя, про яке вона мріяла, тож за рік Стелла вийшла заміж вдруге.

Алістера Кадел став для неї промінем сонця в безпросвітній пітьмі. Легкою полум’яною вдачею він трохи нагадував її першого чоловіка, проте, попри показну веселість, лорд Кадел твердо стояв на землі й знав, як здобути свою вигоду, що дуже подобалось Стеллі. Дочка, звісно, не зрозуміла цього поспішного рішення. Романтична натура із високими ідеалами, вона вдалась вся в батька. Та Стелла на це не зважала, адже її життя повернуло в звичне спокійне русло, сповнене тепла й насолоди.

 Народження сина примножило це щастя. Для Кадела це була друга дитина, а, отже, законний спадкоємець половини його багатств і претендент на титул лорда. Щоправда, втіху Стелли запаморочила зрада чоловіка, проте вона проковтнула своє обурення. Це була прийнятна ціна за можливості, які дав її шлюб із Алістером.

 Ситуація погіршилась, коли він притягнув свою коханку до столиці і жодні слова чи сварки не змусили чоловіка змінити своє рішення. Стелла, зрештою відступила, втішаючи себе тим, що її син колись стане лордом. Та наступний удар розбив ущент її ілюзії. Алістер визнав дитину коханки! Увесь Арстур перешіптувався за спиною жінки, ледве не тицяючи в неї пальцями. Проте найбільше Стелла переймалась не ураженою честю. Ні, її холоднокровний розум підказував наближення загрози. Якщо Кадел заводить дітей від інших жінок та ще й визнає їх, то цілком ймовірно, що колись у нього народиться донька, яка відбере спадок у її сина Артура, адже тоді, за законами клану, усе майно розділяється між старшим сином і старшою донькою.

 Майбутнє малого Артура, заради якого Стелла терпіла приниження, опинилось під загрозою. І, звісно ж, вона цього дозволити не могла. Горда жінка сама хотіла народити доньку, проте натомість отримала іще одного сина, який вже не мав жодних шансів на спадок.

Стелла зітхнула з полегшенням, коли коханку Кадела витурили з Астуру. Бачать боги, вона молилась про це день та ніч. Здавалося, навіть нестримна вдача її чоловіка нарешті вгамувалась. Та доля вкотре посміялась з неї, привівши на поріг будинку людську жінку, що шукала батька своєї доньки. О, яке щастя, що Алістер тоді був у справах, і доля непроханої гості опинилась в руках Стелли.

 У неї забракло духу, щоб убити це задрипане людське поріддя, проте нікчемна коханка Кадела опинилась у дуже надійному місці, звідки важко було утекти чи хоч якось зв’язатися з її чоловіком. Однак Стелла розуміла, що прийде час — і правда вийде на поверхню. Та сама донька може заявитися вслід за матір’ю, щоб відібрати спадок у Артура. Ні, цього не можна було дозволити.

 Тож Стелла почала діяти. Вона найняла далекого родича свого чоловіка — Маркуса Кадела, що займався не надто достойними справами за щедру плату, а згодом підключився і її двоюрідний племінник — Ізевель Раваль зі своїм братом Ніколасом. Обоє напівкровки, яким нема чого чекати у житті.

План був простий: знайти достатньо доказів проти Алістера Кадела і, після підписання заповіту, де він визнавав чотирьох своїх синів, надіслати їх анонімно володарю клану. А що лорд Кадел мав чимало таємниць, Стелла була цього певна. Її чоловік підтримував ідеї протилежні волі володаря, а до того ж отримував куди більше прибутку, ніж зазначав на паперах.

Та геніальний задум не дав результатів, ані за рік, ані за два. Алістер Кадел був надто обережним, не лишаючи жодних слідів своїх діянь. Тоді Маркус запропонував долучити до їхньої справи ще людську служницю. Стелла не хотіла мати шпигунку у власному домі та мусила погодитись. Її чоловік твердо вирішив підписати заповіт, тож їм варто було прискоритися.

Якби ж вона знала, хто ця дівка, то звернула б їй шию іще на порозі будинку чи принаймні відіслала б до матері. Однак Маркус приховував правду до останнього. А, коли Стелла дізналась, то почала лічити дні, щоб ненависна байстрючка покинула її дім якнайшвидше.

 Горда жінка ніколи б не визнала, що насправді боялась Мелісу, як ніщо в цілому світі. Та цій дівчині вистачило б один раз розтулити рота, щоб погубити всі надії Стелли, яка, відколи дізналась про походження Меліси, не спускала з неї очей. І так вона опинилась в кабінеті разом із донькою Кадела.

 Вона вже подумки святкувала перемогу, але все пішло шкереберть, як у її найгірших кошмарах. І ось так перша красуня Астуру, якою всі захоплювались, перетворилась на посміховисько, на змучену розчаровану далу, що не змогла навіть вберегти майбутнє свого сина.

Яким неймовірним буває життя. Часом найбільш руйнівні пожежі починаються з іскри.