Переліт

Мартін відкинувся в кріслі, позіхнув, солодко потягнувся й ліниво поглянув на усі свої монітори. Переліт минув бездоганно і наразі вся техніка була задіяна у збиранні інформації про новий об’єкт. Зробивши над собою зусилля, він підвівся, вдяг м’які капці з єдинорогами і вийшов до кухні, щоб вже за декілька хвилин повернутись з кавою і канапками.

- І ти ще переживав що не зможеш реалізуватись у Торгівельному Флоті, - увійшов до приміщення капітан човну.

- Угу, - абстрактно відповів Мартін, заморюючи черв’ячка.

- Скільки тобі потрібно часу?

- За наших обставин і при нормальній швидкості… думаю що за години дві я отримаю детальний аналіз і за три підготую звіт.

- А якщо працювати як годиться, а не так як ти? – Капітан ледь помітно ворухнув головою, маючи на увазі одяг та пізній сніданок.

- Ну, - технік зробив вигляд що розмірковує, хоча насправді прожував і ковтнув останній шматочок. – Тоді ми можемо летіти назад й отримувати на горіхи, бо дослідницькі дрони наразі тримаються на магії, удачі та тому, що я дозволяю собі трохи відходити від правил.

Вони зміряли один одного поглядами. В першу чергу Торгівельний Флот був цивільною організацією і тут цінувалось вміння приносити прибутки та досягати результатів, що зазвичай було одним і тим ж, а тому військовою дисципліною у Флоті й не пахло, що вкрай гнітило бойового капітана. Та попри це, пан Матеуш був людиною вольовою і постійно підкреслював свій статус. За досить короткий час, вся команда привчилась бездумно виконувати його розпорядження. Виключення становив лише колишній сержант, що стояв поруч у кумедній м’якій піжамі і посьорбував каву.

Мартін, ніколи відкрито не бунтував… однак ніколи і не визнавав абсолютизму начальника. Наскільки командир вимагав військової покори від достатньо цивільного персоналу, настільки ж і один з його робітників постійно створював собі «простір для маневру», тим самим нагадуючи що вони обидва не в армії.

- Три години, - командир засік час і закінчив розмову.

Офіцер вийшов і технік сів на своє місце. Дрони тільки почали надсилати дані, проте одразу стало зрозуміло, що екіпаж нарешті зможе виконати свою місію.

Мартін кивнув. Скоро вони повернуться додому і він, з посмішкою від вуха до вуха та удаваною радістю побажає капітанові подальшого кар’єрного росту у таких забутих усіма дірах, зійде у найближчому місті і більше ніколи не повернеться на це корито.

***

Пан Матеуш закінчив читати узагальнену доповідь хвилину тому, але до сих пір нерухомо сидів й дивився у одну точку, ймовірно блукаючи розумом у рідних місцинах. Здавалось, він навіть забув як дихати.

Типова риса для цієї роботи.

Мартін кашлянув.

Офіцер повільно перевів свій погляд на нього, потім на старшого дослідника і після цього на начальника персоналу.

«Пройдисвіт» був дослідницьким човном, але значна частина простору, яка за планом відводилась під необхідну апаратуру, була звільнена для матеріалів та ресурсів, які вони мали б знайти та привезти додому (хоча Мартін підозрював, що кепові просто довелось продати все зайве щоб бодай так утриматись на плаву). Світи Коаліції – могутнього міжпланетного об’єднання задихались без необхідних ресурсів. Звичайно, розвиток науки дозволяв генерувати частину необхідного самотужки, однак цього було замало. За останні століття частина цього об’єднання суттєво скорочувала промисловість, деякі відкотились у своєму розвитку. Були й ті що зовсім збезлюдніли.

За умов загального колапсу, Торгівельний Флот, як організація що поєднала більшу частину цивільних космічних сил, розпочав кампанію по пошуку та видобутку корисних копалин у інших місцях галактики, дедалі глибше занурюючись у нерозвідані системи. Стратегія принесення в жертву інших заради власного виживання, прямо кажучи, не вирішувала всіх проблем й не сприяла розширенню Коаліції, проте давала змогу існувати вже заселеним планетам, поки влада намагається щось вигадати. Принаймні таким було загальне пояснення.

В той же час блукала й інша думка. Якщо Коаліція дедалі більше залежала від Флоту, то останнім було просто невигідно знаходити ще якісь варіанти, поки вона поступово не отримає повний контроль над цим сектором.

Як би там не було, але зараз команда «Пройдисвіту», як і бо-зна скільки інших, блукали холодними космічними просторами у пошуках нових цілей.

Капітан потер очі, збираючись з думками.

- Тут є багато цікавого, а наші трюми зайняті лише на десять відсотків. Пропозиції?

- Вісім з половиною, - обізвався головний науковець.

Решті чоловіків у кімнаті його уточнення здалось недоречним, але це збило загальне піднесення, повертаючи усіх до реальності. Вони вже давно шукали щось схоже на цей світ. Дуже давно.

- Чому б нам просто не назбирати усього найдорожчого? Тут же до біса усього. Повернемось назад героями, отримаємо купу бабла і наступного разу вже приведемо сюди невеличку флотилію, - запропонував начальник персоналу.

- І що ми будемо везти? Паливні речовини небезпечні для перевозу, особливо при наших пошкодженнях, про рідкі речовини взагалі й мови не може бути – ми банально не маємо в чому їх транспортувати. Розробка ж більш зручних речовин займе прірву часу, а у нас і без цього затримка. Я пропоную взяти мінімальну кількість корисних копалин, а решту корисного простору заповнити якомога більшою кількістю зразків біології. Тільки подумайте! Ми б могли заново відновити цілі екосистеми! Велика кількість напівзруйнованих промисловістю та війнами світів Коаліції могли б повторно колонізуватись і це вже не кажучи про те, що біологія є відновлювальним матеріалом, а значить при їх розумному використанні не зникне вже за кілька виробничих циклів.