Епілог

Рівним півколом дівчина прослизнула біля бортика ковзанки, гальмуючи і бризкаючи кригою.

- Ну, як тобі, Дене?

- Все супег, але давай ще газочок, закгіпимо. І пам'ятай…

- Не перенось тіло на праву ногу, сконцентруйся на лівій. – Аня закотила очі. - Ти мені це повторюєш після кожного кола. Я скоро твій цитатник напишу, слово честі.

- Ну це ж добге, значить все в голові тгиматись буде. – Вони тепло посміхнулися одне одному.

Заграла музика, Аня, рухаючись у такт провела рукою в повітрі. Музика почала набирати обертів і дівчина попрямувала по льоду, ніби танцюючи пасадобль, прихлопуючи руками. Балансуючи на одному ковзані Аня відштовхнулася від повітря, змінюючи напрямок руху. Проїхавши півколо, вона закрутилася в ластівці, витягнувши руки вздовж тіла. Приставила ногу, випросталася, двічі хлопнула долонями над головою, звертаючи увагу на себе. Проїхалася вздовж катка швидко переставляючи ногами, зображуючи то змію з плавними лініями, то бика цокаючого по льоду. Набравши потрібну швидкість Аня відштовхнулася від правої ноги, витягнулася в струнку, повертаючись у повітрі. Один поворот. Дихання рівне, тіло напружене. Другий поворот. Інерція зберігається, рівна позиція ніг та рук, вона стріла. Третій поворот, наближається земля, ідеальне сходження на ліву ногу, рух назад на одній нозі. Дівчина вабить до себе незнайомих глядачів. Примушує привернути до себе увагу. Пік музики, Аня кружляє на скаженій швидкості навколо себе, кінець.

Мимовільні глядачі заворожено дивляться на захекану дівчину. Вона була гарна, як у найкращі роки. Гучні оплески лише однієї пари рук, її тренера, якого підтримують дедалі більше людей. Вона зірвала овації.

- Ден, мені час, у мене ще сеанс у Ніколи Ульриховича! - Спітніла дівчина махає рукою своєму молодому тренеру і вислизає з ковзанки.

Стук перериває тишу кабінету, молоде обличчя дівчини виглядає з-за дверей.

- Можна?

- Так, так, Ганно, проходьте. - психотерапевт вказує дівчині на кушетку. Зручно розташувавшись, дівчина починає розповідати про свої успіхи в катанні.

- І всі почали мені аплодувати, уявляєте!? - За захопленням терапевт уважно спостерігав у своїй улюбленій позі, склавши руки біля підборіддя.

- Це чудово, Ганно. Ви робите успіхи. Відпочинок вам пішов на користь, як і улюблене захоплення. - Рум'яні щічки блондинки почервоніли ще більше. - Тільки розкажіть мені про той жах, він вас більше не мучить? - Плечі дівчини опустилися.

- Мучить, лікарю. Так само мені періодично снитися зеленоокий брюнет з благаннями вибачити його, що він більше не буде негативним героєм і що все буде по-іншому. Я ніби й знаю його, але не можу згадати, звідки мені знайоме його обличчя…

Через деякий час дівчина вийшла з кабінету лікаря і попрямувала додому до своєї кішки, що вічно голодує. Хоча останнім часом Аня годує її надзвичайно щільно. Редиска з цього приводу дуже задоволена.

Аня йшла містом, залитим вечірнім червонуватим світлом і посміхалася. Її життя після злощасного падіння явно йшло на покращення. Вона попросила відпустку, почала ходити на ковзанку і до психотерапевта, почала дозволяти собі безліч маленьких радощів нехай це тістечко, що сподобалося, або позаплановий похід у кіно. І ось, що дивно: колектив явно потеплішав, показники не тільки не впали, а й виросли, а самопочуття дівчини було приголомшливим.

 Потопаючи в цих думках і посміхаючись, дівчина не помітила край узбіччя і спіткнулася. Акуратно підтримавши її за лікоть високий зеленоокий брюнет, посміхнувся їй.

- Спасибі, - ледь чутно пролепетала Ганна, вдивляючись у знайоме обличчя чоловіка.

- Нема за що, - м'який бас здався ще більш знайомим. Дівчина усміхнулася і випросталась. - Бажаю вам гарного дня, - вона вивільнила руку, м'яко посміхнулася і пішла додому, кілька разів оглядаючись назад, намагаючись згадати чому ж  його обличчя здавалося таким знайомим…

THE END

Дорогі мої читачі! Я в захваті, що мені вдалось завершити цю історію незважаючи на всі поді цього року, сподіваюсь вам вона сподобалась) Якщо це так, не забудьте про оцінки та відгуки, щоб цю казкову історію змогло побачити якумога більше людей! У мене ще безліч ідей та натхнення, однак дуже в обмаль часу, сподіваюсь ще зможу потішити вас іншими історіями.

Ваша Ria Steel!