Розділ 9. Бібліотека

 Аня хрумкотіла протоптаною стежкою до бібліотеки, відчуваючи як ламаються хребти у сніжинок. Ця думка останнім часом її дуже бавила, що вона ось така Годзілла розтоптує нещасних сніжинок. Вона значно посвіжіла в порівнянні з першими днями в Санта-селищі. Гарне харчування, сон, спорт, частий сміх, немов повернули її в той час, коли вона була безтурботним дівчиськом. Її щічки знову округлилися, колір обличчя вирівнявся і посвіжішав, а яскраві карі очі сяяли світлом, радістю, вона так манила всіх оточуючих цією легкістю. Хто б сказав, що кілька тижнів тому її називали мимрою?

 Вона відчинила важкі двері до бібліотеки. "От же, дивні ці ельфи-будівельники: у всіх громадських приміщеннях двері автоматичні, а в бібліотеці різьблені дерев'яні" - подумала вона, насилу штовхаючи їх і за звичкою з силою захлопуючи. Дівчина пройшла знайомими рядами, вона тут часто бувала. І ось, теж дивно, жодного разу тут нікого не зустріла. У будівлі панувала напівтемрява, рідкісні торшерчики висвітлювали густі ряди книг. Такі ж важкі і різьблені, як двері, стелажі вмістили в собі всю різноманітність книжкового світу, яку тільки можна уявити. Там і фантасти, і класика, і історія, детективи, любовні, українські, зарубіжні і були навіть книги, які не перекладалися, як це зазвичай бувало з усіма написами.

 Аня пробувала кілька разів почитати таку, але все ніяк кумедні закорючки не складалися в слова. Шукала словники, та їх ніде не було. Залишалося задовольнятися тим, що є. А вибір був нескінченний. Був навіть читальний зал з кращим освітленням, але він завжди пустував. Ані завжди більше подобалося читати вдома на затишному диванчику, закутавшись у плед, біля каміна.

 Цього разу вона знову пройшлася по рядах, вдихаючи важке курне повітря бібліотеки, проводила руками по корінцях, виймала деякі і з насолодою затягувалася ароматом старих книг. "Чорт, це якийсь наркотичний аромат" - думалося їй у такі моменти. Сьогодні їй хотілося якоїсь старої класики, щось, що вона вже читала, ось вона й ходила по залі.

 Вперше за довгий час увійшла до читального залу і з подивом уп'ялася на стіл, завалений книгами. "Це ж треба, вперше тут сліди перебування іншої істоти." - її думки взбаламутилися і цікавість захлеснула з головою. "Ну що ж там, що?"- Шептала собі під ніс дівчина шарудячи книгами на столі. Книги були важкими, у шкіряних палітурках і безліччю сторінок, ну просто величезні талмуди! Але всі вони не читалися, хоч скільки фокусувалася на них Аня,

 Закорючки не хотіли ставати кирилицею. Проте, здаватися не в стилі Анни Білокінь. Вона ретельно переписала назви книг на листочок, а також "номери" сторінок, вона принаймні сподівалася, що це номер сторінки в куточку, схопила "Мушкетерів" і вийшла, на вулиці на неї чекав Тіан, вони пішли до будиночка, що став вже звичним.